Битва за Київ. Ключовий момент майбутніх президентських виборів

Загальна кількість депутатського корпусу опозиційних партій в Україні налічує кількадесят тисяч партійців.

Загальна кількість депутатського корпусу опозиційних партій в Україні налічує кількадесят тисяч партійців. Зрозуміло, що ці люди мали б бути політично активними оскільки обиралися в ради різного рівня за підтримки опозиційних партій на виборах 2010 року. Однак, як показує практика, ця вулиця з одностороннім рухом.

Минуло трохи менше року після виборів до місцевих рад, як була заарештована Юлія Тимошенко. Тоді на її підтримку вийшло щонайбільше 10 тис. чоловік. І це враховуючи, що мітинг підтримали всі опозиційні сили. Де ж той актив, який пройшов у місцеві ради? Якщо уявити, щоб кожен з таких обранців привів на акції протесту хоча б найближчих 1-2х людей то вже проти влади виступило б 40-50 тисяч чоловік. В такому випадку влада, яка поважає лише коли на неї тиснуть силовими методами, вже напевне б вагалася – чи варто збурювати настрої людей.

Втрата концентрації, партійної дисципліни, заростання "жирком" після перебування у владі, інфантильність саме ті речі, які дозволили судити й арештувати Тимошенко а потім цю тему по-тихому спустити на гальмах.

На сьогоднішній день перед структурами, що залишилися після розвалу так званого помаранчевого табору, стоять питання у здатності адекватно відповідати на виклики, які на часі.

Нагадаю, що у своєму зверненні з нагоди Дня Соборності Юлія Тимошенко заявила, що вважає головним завданням опозиції у 2013 році поглиблення єдності і створення єдиної опозиційної партії.

Дійсно, в період коли перед суспільством стоїть завдання скинути антиукраїнський авторитарний режим Януковича, всім треба гуртуватися навколо ідеї боротьби за Україну, яку ми можемо реально втратити, якщо бандити залишаться при владі наступних 5 років. Кожен з нас має усвідомлювати власну відповідальність за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. В цей час треба приймати важкі але потрібні рішення, треба шукати точки дотику, об'єднуватися всім демократичним силам. Позбутися дріб'язкових гетьманських амбіцій та йти до людей.

Зараз перед здоровими, демократичними політичними силами стоїть питання про об'єднання в єдину силу, в один кулак, для боротьби за майбутнє нашої країни.

Найближчий маркер – це міські вибори в Києві. Саме тут розгортатиметься битва за плацдарм для бажаючих отримати президентську посаду в 2015 році. Як показує досвід 2004 та останніх двох років, лояльність чи навпаки спротив місцевої влади може стати тим фактором, з яким варто рахуватися.

Тому, ці вибори ключовий момент в питанні майбутнього теперішніх демократичних сил. Саме вони покажуть подальші перспективи розвитку Україні і  взагалі самого її існування.