Реквієм по "одесскій трасі"

Історія поїздки

Фуууухх накінець ми вдома і я спокійно можу прокоментувати останню поїзду. "Плюси" таки виявились праві, що зима 2012-2013 остаточно добила ті жалюгідні куски асфальту який ми називали дорогами. "Велком ту Зімбабве"!!! Все почалось з того, що до Білої Церкви 9.02 ми їхали години зо 2-3. І діло не в лапатому снігові який вкрив це убожиство яке називається "одеською трасою". Так склались обставини що цією трасою ми їздимо ледь не 15-20 разів на рік і вже останні років 12-13. Але ТАКОГО..ми ще не бачили. Люди це реально культурний шок. Уявіть собі що ви заїхали в глухе село де яма на ямі вздовж місцевої центральної дороги. Так це воно. ... Траса остаточно здохла. Таких глибоких канав я ще не бачив! Плюс вони заповнені водою і важко оцінити глибину. Тому влетівши колесом - можна запросто позбутися і колеса і не дай бог здоровя. Але нашій владі байдуже звичайно - бо ми невдячний народ який вперто не бажає помічати покращення. Асфальт просто розвалився, пардон, ті жалюгідні залишки по 300-500 метрів асфальту більше не існують. Дякувати "Сімї" та підлабузникам- друзям донбасянина Стоматолога і т.д. ми сповзли в середньовіччя. Що далі? Невже "камяний вік" ?? ПС- Навіть при Кучмі ця дорога виглядала більш-менш пристойно. Але це так.. .вже історія..