Чи є майбутнє в української книги?

8 лютого у Києві розпочала роботу ІІ виставка «Триєнале книжкової графіки». Рівень робіт просто вражаючий. Але чи мають шанс ці роботи дійти до читача та прославити українських книжкових графіків?

8 лютого у Києві  розпочала роботу ІІ виставка «Триєнале книжкової графіки». На виставці представлені роботи переважно молодих митців із Києва, Харкова, Львова, Севастополя та інших міст. Рівень робіт просто вражаючий. Але чи мають шанс ці роботи дійти до читача та прославити українських книжкових графіків на весь світ?

Мусимо із жалем констатувати, що українське книговидавництво сьогодні знаходиться у жахливому стані. Україна – європейський аутсайдер за кількістю виданих книг. Як зазначив президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, у 2012 році кількість українських книг на внутрішньому ринку зменшилася на 15% у порівнянні з 2011 роком. Зараз в Україні видається одна книга на рік на людину, тоді як в Росії - п'ять книг, в Білорусі - 4,5, в країнах ЄС - 7. Показник менше 2,5 екземплярів на людину в рік вважається мінімальним рубежем, подолання якого негативно позначається на інтелектуальному рівні населення.

То що це: фінансова криза чи політика держави спрямована на культурну деградацію населення? Мені здається, однозначно друге. Дмитро Табачник, Вадим Колєсніченко та інші високопоставлені українофоби усіма методами намагаються викорчувати усе українське з українців. Українська книга відтісняється на підвалини історії, а Прем’єр-міністр із гордістю заявляє, що аж половина книг в Україні видаються українською мовою.

Вся проблема в тому, що в Україні немає програми державної підтримки книговидавництва, що доводить незацікавленість влади в інтелектуальному розвитку громадян. Натомість в Росії існує Федеральна цільова програма «Культура Росії» (2012-2018) – підтримка книговидання та організація перекладів на іноземні мови творів, створених на мовах народів Росії». В рамках цієї програми лише у 2012 році було укладено 773 договори на 150 мільйонів рублів. Подібні програми діють в Польщі, Білорусі, Литві та інших державах.

Підсумовуючи вищевикладене, залишається задати питання: яким чином в Україні можуть вирости та розкритися нові Рембранти, Дюрери, Нарбути, Базилевичи та Шевченки? І чи хоч колись  побачить читач  геніальні ілюстрації українських графіків?

Поки ми думаємо над цими питанням, українські художники публікують свої ілюстрації в польських, російських, угорських, французьких та інших виданнях, а наш книжковий ринок переповнений другосортною російською літературою. Проте, дивлячись на роботи молодих українських митців, ти все ж віриш в те, що ДАЛІ БУДЕ…

PS: виставка «Триєнале книжкової графіки» триватиме з 8 по 24 лютого у залах Національної спілки художників України.