Простота надійніша!

Старий радянський анекдот часів застою: На Червоній площі мужик починає мовчки розкидати листівки. Природно, за дві хвилини його пакують і через п'ять хвилин він уже...

Старий радянський анекдот часів застою: На Червоній площі мужик починає мовчки розкидати листівки. Природно, за дві хвилини його пакують і через п'ять хвилин він уже в кабінеті на Луб'янці дає свідчення - ПІБ, рік народження, ... Слідчий бере в руки листівку - Та-а-ак .... Перевертає ... - Чистий аркуш - і здивовано - А що ж тут нічого не написано?!? - Та чого писати, і так все ясно ...

Цей анекдот спадає на думку, коли я читаю про титанічну боротьбу українських правоохренітелів з "трафаретними терористами". Хлопці, навіщо речові докази (трафарети), навіщо так складно? Своє право на поширення ідей та інформації (Загальна декларація прав людини) можна і потрібно реалізовувати, даючи бандитам якомога менше шансів запроторити вас за грати, звинувативши у тероризмі і/або закликах до нього, чи не так? Ось, наприклад, в "тонкій структурі донецької наклейки" навіть якщо вважати доведеною схожість фізіономії з чиєї треба - ножиці таки можуть символізувати зовсім не те, що думає якийсь підліток, а, наприклад, заклик забути яєчну травму і сміливіше взятися за реформи! Ясно, що наше місцеве кривосуддя може впаяти будь-який термін кому скаже хто треба, - але не треба ж і полегшувати йому завдання.

«СПЖ» в Києві доповнюються "ЯНК, ПНХ", а в Харкові за останні пару років принаймні один паркан зазнав цілу еволюцію з розвалюхи до "модерну", останній за часом штрих (на фото зліва) - щось на зразок свинячого п'ятака (або сумного смайлика:) з "діркою" над ним. з патьоками.

Якщо ПР не соромилася агітувати за себе написами на грошах, нанесених набірними штемпелями, чому звичайні громадяни не можуть висловлювати своє ставлення до ПР "і особисто ..." на тих же грошах? При цьому наявність у громадянина хоч вдома, хоч при собі в сумці або кишені балончика фарби, крейди або огризка олівця будь яка прокуратура, що сповна розуму, не може вважати надійним доказом псування забору, стіни або купюри даним громадянином - хіба що його взяли безпосередньо в ті самі 5-10 секунд, які займає виконання "протиправного діяння" (або він додумався мати при собі більше однієї "міченої" купюри:). А після реклами, створеної трафаретами і "бінді", вже й окрема червона (а чому б і не будь-якого іншого кольору? -паранойя має здатність кріпнути :-) крапка з патьоком або патьоками - вже, напевно, буде досить красномовним знаком і подразником для слабонервової та зацькованої влади. Все питання в достатньому тиражуванні цих або еквівалентних їм простих знаків. А українцям пора освіжати в пам'яті літературу часів пізнього совка - "Як бути свідком" і "Як вести себе на обшуку" Альбрехта, наприклад. Заодно з "Технікою державного перевороту" Малапарте ;-).

ПО-РУССКИ ЗДЕСЬ