Завдяки Домбровському вінничани збідніли на 250 мільйонів

Як в Вінниці дерибанили землю і кому насправді мав би належати мікрорайон "Поділля"?

Нарешті у Вінниці провели земельний аукціон. Стартову ціну першої виставленої на продаж ділянки встановили в розмірі 600 тисяч грн., а в результаті торгів її вартість зросла до 1 млн. 560 тис. грн.! Аукціон продемонстрував, не лише той факт, що попит на вінницьку землю дозволяє тримати ціни на рівні київських чи одеських, а й те, що протягом 14 років повз міський бюджет пройшло ну дуже багато грошей. Хто винен — запитаєте Ви? Та є тут один... Були часи коли на території міста і району було неміряно вакантних ділянок, з яких можна було наповнювати і перенаповнювати міську казну. Тепер ці землі забудовані та приватизовані, а їхними власниками стали цілком конкретні та відомі у Вінниці люди. Всі знають, що в місті та області земля відкрито не продавалася. Тоді, яким чином землю відібрали у громади, якщо жодного її метра не було законно продано?

Схема обкрадання вінничан проста — міськвиконком виділяв ділянки суб'єктам підприємницької діяльності в довгострокову оренду. Згідно із Земельним кодексом, якщо підприємець починав будівництво або реконструкцію будівлі на орендованій ним землі, то він міг цю землю приватизувати. Тому, через деякий час ця оренда хитро переходила у приватизацію. Здавалося б все в правовому полі, тоді яким чином значна частина приватизованих ділянок вже пререпродані, але і досі стоять без забудов? 

Свого часу була розроблена тіньова схема, яка дала змогу тодішній міській владі з легкістю та за безцінь увірвати добрий шмат комунальної землі не лише собі, а й усім братам, сестрам, дітям та онукам. Словом, коштом вінницької громади, забезпечити безбідне життя кільком поколінням своєї династії. 

Зрозуміло, що найбільше на такій тіньовій прватизації землі наживалися перші особи міста та області але і чиновникам діставався “жирний” шмат земельного пирога, адже саме через їхні руки проходили всі угоди та дозвільні документи. Таким чином, навіть без земельної реформи, земля у Вінниці перетворились на повноцінну товарну одиницю. Одна тільки проблема - гроші йшли не в казну, а в кишеню відомих осіб. 

Як і на кого працювала тіньова схема?

Щоб стати орендатором, а потім і власником землі, потрібно було насамперед назбирати купу грошей, аби для початку “зацікавити” профільну депутатську комісію у “правильному” прийнятті рішення оренди. Далі, не меншою купою грошей, потрібно було “зацікавити” усі служби, від яких залежить безперешкодний “прохід” документів. Для відводу уваги, кошти за такі послуги перераховувались на рахунки підставних ПП чи ТОВ. З такою системою працювали усі потрібні відділи й служби органів виконавчої влади. Крім того, дозвільні документи потрібно було купити і у електриків, пожежніків, санстанції та інших відповідних служб. А ще - найзатратніші пункти - землеоціночні та проектні роботи із землеустрою та обов'язкова державна експертиза усієї документації. І на завершення - питання виноситься на розгляд сесії місцевої ради. Ціну на землю встановлював також чиновник-експерт. Він же, користуючись своєю одноосібною владою, вимагав і собі винагороду. Зрозуміло, що усі ці оборудки не могли залишитися непоміченими компетентними органами, але тоді і в них з'явились особисті земельні ділянки. Правоохоронці починали вмикати “сліпоглухонімих”, мовляв нічого особливого не відбувається. Таким чином замкнулося коло.

Але якщо продажні держслужбовці, чиновники і правоохоронці дбали лише про свої шкурні питання, у кого залишалося шукати правди обкраденій територіальній громаді? Правильно — у мера і губернатора! Адже саме ці люди публічно присягались служити громаді міста.

Протягом 14 років у керма Вінницьої області стояли 11 губернаторів. Нинішній — Іван Мовчан — дванадцятий. Хтось не протримався в кріслі і трьох місяців, як Дворкіс чи Демішкан, хтось керував регіоном рік, хтось два, а хтось і 5 років, як то Домбровський. Але жоден з них не захотів зосередитись на земельному питанні. Хоча ні — один був зосередився. Саме за його злощасної каденції, а відтак і за його мовчазної згоди, відбувалось відверте розкрадання вінницької землі. Якраз в період з 2005 р. по 2010 роки Вінниця і район зазнали найбільшого земельного дерибану за незалежну історію регіону.

Самий показовий приклад самовільного роздавання землі, взамін на певні дивіденди — будівництво мікрорайону “Поділля”. Здавалося б, яке відношення має очільник області 2005 — 2010 років до виділення під комерційне будівництво 32 га вінницької землі, якщо будівництво розпочалось у 2003 році. Відповідь проста — а хто був міським головою 2002 — 2005 років?

Де бере початок “Поділля”?

Наймасштабніше будівництво в Вінниці розвернув очільник на той час БМУ-3 Тимофій Гіренко. Він заручився матеріальною допомогою “Київміськбуду” та банку “Арката” і розпочав зводити мікрорайон “Поділля”. Звичайно, під таку ідею потрібно було “пробити” чималий шмат землі в межах території міста. І хто ж, як не тогочасний міський голова міг посприяти планам забудовника. В одному з інтерв'ю місцевій пресі Тимофій Гіренко казав:

- Земля, на якій будується житловий район, передана в оренду. Підприємство сплачує за користування наданими в оренду землями до місцевого бюджету.

Та ми вже знаємо, до чого веде ця оренда - як тільки розпочалась капітальна забудова концерн “Поділля” вільно приватизував усі 32 гектари вінницької землі.

Вінничанам, силами комунальних ЗМІ, картина змальовувалась в іншому ракурсі - Гіренко “бив себе в груди”, що від реалізації проекту житлового району «Поділля» наше місто отримає понад 50 мільйонів гривень інвестицій: у вигляді школи, дитячих садочків, інженерних комунікацій, автошляхів. Але, по-перше - без соціальної інфраструктури, а тим паче без інженерних комунікацій - без каналізації, води, газу, світла чи доріг, вони б не продали жодного метра свого “елітного” житла. Це зрозуміло. А по-друге — уявіть, на яку суму поповнилась би міська казна, якби муніципалітет розподілив цих 32 га землі з аукціону. Ясно, що сума була б значно більшою за “інвестовані” Гіренком 50 мільйонів. Але ж для людини, яка займала на той час мерське крісло такий розвиток подій був зовсім не прийнятним. Кошти з аукціону — в казну, а собі що?

Тому, аби ненароком не обділити себе, міська влада з керівництвом “Поділля” згенерувалии таку взаємовигідну ідею - ви нам комунальну землю, а ми вам натомість квартири, а людям скажимо, що то ми соціальну сферу житлом забезпечуємо... Недарма ж Гіренко у кожному інтерв'ю наголошував, що концерн «Поділля» щороку передає на баланс міста 2% від загальних площ збудованих квартир. Єдине - він не уточнив, кому на практиці дісталось це житло. Невже їх отримали прості вінничани, інваліди, ветерани чи багатодітні сім'ї?

Вінничани самі у себе купують житло 

Як показує практика, коли чиновник залишається безнаказаним, халява починає діяти на його свідомість по типу наркотичної речовини. А з часом спекуляції державним майном, в одних і тих самих “дозах”, більше не “вставляють”, а тому доводиться її збільшувати. Таким чином, через кілька років після початку будівництва “Поділля” міськрада надумала із “куцого" бюджету витратити 10 мільйонів гривень на придбання квартир на “Поділлі” для «черговиків» та держслужбовців.

- Нас, всіх городян, вкотре хочуть пограбувати, бо спершу ми слухняно віддаємо інвесторові землю, а тепер падаємо до нього в коліна і просимо на своїй же землі 100 квартир за дешевою ціною, — розповідав тоді вінницьекій пресі екс-депутат міськради Семен Ханук. - Що міській владі заважало закласти в договір про передачу землі 5-10% відшкодування квартирами, аби зараз не ставати в чергу за дорогими квадратними метрами на «Поділлі»? А заважали три біди, яких вся Вінниця знає під прізвищами керівників області та міста, які продовжують жирувати на нашій спільній землі, - резюмує Ханук.

Екс-мер Вінниці Олександр Домбровський тоді прокоментував заяви опального депутата.

- Так, ми передали будівельникам свого часу ту землю, але ж скільки там з'явилось нових квартир, 3500 чоловік там отримують більше тисячі заробітної плати, а місто отримує щороку по 18 мільйонів податків та зборів. Якщо помножити цю цифру на 10 років та приплюсувати побудовані на 100 мільйонів (дивно, а Гіренко казав на 50 мільйонів) комунікації, то місто не втратить, а отримає 280 млн.

Здавалося б відмазався, але не тут то було. Домбровський змалював Гіренка мало не найбільшим благодійником та меценатом, мовляв він все, що заробляє віддає вінничанам. Але не треба ж вважати людей зовсім дурними — усім відомо, що у вартість ціни за квадратний метр “Подільського” житла закладено витрати на будівництво усіх комунікацій та доріг! Тобто усе те, що нібито інвстує забудовник насправді оплачують майбутні власники квартир. Більше того, люди, які брали участь у фінансуванні усіх цих мереж, мали повне право стати акціонерами, але очевидно їхнє право від них добряче приховували.

Давид Діненберг, начальник БМУ-2, підтверджує, що в новому мікрорайоні "Поділля" всі комунікації проведені за кошти мешканців.

- За рахунок пайовиків будуються дороги, каналізація, лінії зв'язку, навіть ті, що до цих будинків не мають відношення. Раніше існував порядок: все, що споруджувалося на будмайданчику, фінансувалося замовником, все, що далі, - за рахунок бюджету. У теперішній же час замовник оплачує все, а потім мережі безкоштовно передаються на баланс міста і обслуговуючих організацій. А між іншим, ці організації, як от "Телеком" або водоканал, працюють на госпрозрахунку і беруть чималі гроші за обслуговування мереж.

За підрахунками будівельника, саме з вини міських керівників, вартість житла на “Поділлі” завищено на (!) 20 %.

- Скільки б влада не розповідала про свої зусилля для зниження вартості житла для населення, вони ж підвищують його ціну, - переконаний Діненберг.

Мікрорайон “Академічний”

Роздавши всю міську землю, Домбровський примітив, що в Вінницькій області ще міряно-неміряно комунальних земель. От і перевівся мер в губернатори. І голову облради відлобіював собі “правильного” - щоб цинічним був, жадібним, щоб рвався бути “в долі” і міг домовитись з ким треба. Словом, ідеальний тандем.

Землю під “Академічний” дерибанили, коли Домбровський вже був губернатором. Спочатку землю планували виділити під сирзавод "Подільський сир", але в результаті, під всезагальний подив, ділянка дісталась.... кому ви думаєте? Правильно - концерну "Поділля". На преший погляд - нічого протизаконного. Згідно із Законом України про оренду землі, місцеві органи самоврядування мають право надавати фізичним та юридичним особам землю. Але є одна малесенька деталь - земля Бохоницької, Агрономічної та Медвежовушківської сільрад, згідно з державним актом, знаходиться у власності Аграрної академії наук ще з 1990 року. І губернатор не мав ніякого права приймати будь-які рішення, щодо цієї землі. Вилучення цих земельних ділянок закон дозволяє лише згодою президії НАН. Якщо президія Академії дала згоду на вилучення цієї земельної ділянки, то чому не було проведено аукціону, за результатами якого наповнився б ще й бюджет сільради?

“За дурною головою і ногам нема спокою”

У 2003 році у Вiнницi президент холдингу "Київмiськбуд" Володимир Поляченко, мер мiста Олександр Домбровський та перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Зінченко закладали меморіальну капсулу на спорудженні мікрорайону “Поділля”. Тоді вони в унісон казали, що на першому етапі “Київміськбуд” допоможе профінансувати спорудження житла і соціальної інфраструктури. А коли квартири розкуплять, кошти віддадуть. Крім того, банк “Аркада” тоді був готовий надавати вінничанам довготермінові кредити на житло. Новий мікрорайон зводили вінницькі будівельники. Матеріали, які вони застосовували, були також місцевими. Виникає питання - чому на таких тепличних умовах будівництвом мікрорайону “Поділля” займався одноіменний концерн, а не вінницький муніципалітет? Хіба не можна було побудувати тисячі квадратних метрів житла для вінничан, які справді мають в ньому потребу, а не купувати потім коштом бюджета у Гіренка квартири для черговиків та держслужбовців?!

Та навіть, якщо не брати до уваги можливість забудови мікрорайону, то мінімум, на який могла збагатитись вінницька громада тільки з правильного розподілу землі — 250 мільйонів грн.(!)

Сьогодні час дає оцінку усім недолугим діям тієї влади. З часом буде видно про що насправді дбає теперішня.

ОРД-02 http://ord-02.com/