Колишніх дітей не буває!

Получил на свою электронку письмо, которое размещаю без изменений Шановні хмельничани, звертається до вас Леся Адамчук, колишня дружина Ігоря Сабія, добре відомого на Ваших теренах, як “непримиренного

Шановні хмельничани, звертається до вас Леся Адамчук, колишня дружина Ігоря Сабія, добре відомого на Ваших теренах, як “непримиренного борця за справедливість, людину кришталево чисту у всіх відношеннях”. Саме такою особою вважає себе Ігор і, наскільки я зрозуміла, подібну думку про свою особу йому вдається успішно підтримувати, оскільки тепер він представляє Ваші інтереси у Верховній Раді.

Але чи відповідає реаліям образ правдоборця, створений Ігорем, його вчинкам, зокрема, в минулому?

З Ігорем я познайомилась ще в часи його студентських років. Він здавався мені чоловіком-мрією кожної дівчини. Кремезний, впевнений в собі, не втомлювався повторювати про своє вічне кохання до мене. В 1998 році ми одружились, а через рік народився наш синочок Андрійко. Однак вже до цього часу полуда зачарування Ігорем почала спадати з моїх очей. Все частіше він приходив додому за північ, пояснюючи затримки проведенням разом з побратимами по партії активної громадської роботи. Тільки чомусь зачасти ця робота супроводжувалась непомірним споживанням алкогольних напоїв і продовжувалась нетверезими нічними лекціями про вищість української нації та засилля в країні “ж**ів-глитаїв”.  

Хворобливій пристрасті Ігоря до оковитої марно намагались опиратись і я і рідні. Чого тільки не було за п’ять років подружнього життя – і його численних обіцянок “зав’язати” і лікувань в кращих лікарів по Україні – зелений змій виявився сильнішим. Заради сина я прийняла важке рішення про розлучення. Але майбутнє нашої дитини цікавило, як виявляється, лише мене. Після розлучення Ігор наче забув про існування в цьому світі його кровинки і невдовзі одружився вдруге. При цьому ні мої прохання про матеріальну підтримку на виховання сина, ні спроби отримати аліменти через виконавчу службу не мали результата, адже Ігор розповідав казки про свою бідність та відсутність будь-яких доходів.

Навіть йдучи кандидатом до Верховної Ради Ігор в своїй декларації про доходи не вказав на наявність сина Андрія, а загальний дохід нової сім’ї протягом року він зазначив у розмірі 10,5 тисяч гривень – сміх та й годі.

Можливо моє звернення здасться комусь зведенням давніх особистих рахунків. Але, це не так, давні душевні рани вже не ятрять, моє життя налагодилось. Просто цікаво, на Вашу думку, чи може людина, яка повністю ігнорує свого сина і не переймається його проблемами, відстоювати інтереси цілком чужих йому людей. Питання риторичне.

Леся Адамчук (Сабій), Івано-Франківська область