Виборів нема. Київрада – нелеґітимна. Що робити?

Стало остаточно очевидним, що найближчим часом виборів міськради та мера у Києві не буде. Що, втім, не означає, що їх не буде, приміром, у серпні. Наприклад, водночас зі «всеукраїнським референдумом»

Однак точно, що після 02 червня Київрада НЕМИНУЧЕ втрачає свою леґітимність, навіть якщо «Конституційний Суд» (чи можна останнім часом вживати це словосполучення без лапок?) намудрує щось таке, аби прикрити її неправосильність приймати будь-які рішення якимось «фиговим листком».

У своєму бльозі на «Укр. Правді» Єгор Соболєв з того приводу запропонував «створювати загони народної міліції» та, скоротка брати, явковим порядком, владу в Києві у свої руки. Олександр Данилюк вніс більш «помірковану» пропозицію закликати киян всього-навсього відмовитись від сплати комунальних платежів.

Для того, щоб обміркувати все це, «пасіонарний київський піпл», включаючи декількох депутатів ВРУ, зібрався ще напередодні «остаточного» голосування Верховної Ради у справі київських виборів на досить традиційній уже «площадці» Центру нац. відродження ім. Ст.Бандери на круглий стіл «Звільнимо Київ разом!», учасником якого пощастило стати й автору цих рядків.

За результатами цього обговорення хочу тут висловити кілька озвучених уже мною раніше тез, які багато кому можуть здаватися «контраверсійними» (бо жодним чином не лягають у ті вкрай примітивні схемки, якими український «опозиційний політикум» за останній час привчився годувати свій «лехторат»), проте РАЦІОНАЛЬНО й АРҐУМЕНТОВАНО ніким поки що спростовані ще не були.

ПЕРШЕ. Зрив виборів у Києві саме 02 червня – не катастрофа. РАНО ЧИ ПІЗНО ВОНИ БУДУТЬ, навіть якщо хтось із бльогерів з полемічною метою й напише, що «віднині ніяких виборів не буде узагалі». ЯКІСЬ вибори були і в СССР.

Відтак, ДРУГЕ: найголовніше ЯКИМИ будуть ці вибори – демократичними та такими, що ведуть до поліпшення урядування містом, або – ні.

З цього огляду, ТРЕТЄ. В умовах, що склалися, це – ДОБРЕ, А НЕ ПОГАНО, що саме 02 червня київських виборів ТАКИ НЕ БУДЕ. Оскільки проведені в цей термін з такими «підходами», як запропонувала до них нинішня «об’єднана опозиція», вони стали б лише ПРОФАНАЦІЄЮ реально демократичних виборів, «виборами кота у мішку».

І, нарешті, ЧЕТВЕРТЕ: відповідь на питання «що робити?» має лише дві раціональні та РЕАЛІСТИЧНІ складові:

1) «зафіксувати» ситуацію, що є, тобто нелеґітимність Київради та ПОВНУ відповідальність ЗА ВСЕ, що коїтиметься надалі в місті, персонально В.Януковича та призначених ним Кабміну і «градоначаотника»;

2) ГОТУВАТИСЯ (реально, а не на словах!) до виборів, ЯКІ НЕВДОВЗІ ВСЕ-ТАКИ НЕМИНУЧЕ ВІДБУДУТЬСЯ.



ТЕПЕР – ДЕТАЛЬНІШЕ.

Присутні на «круглому столі» 15 квітня депутати ВР України Володимир Яворівський та Ігор Мірошниченко «в один голос» заявили, що «жодної проблеми з кандидатом у мери в нас нема, ми безумовно визначимось і БУДЕ ЄДИНИЙ КАНДИДАТ». Ба більше: панове депутати назвали наголошення цієї проблеми (відсутности «оголошеного громаді» кандидата у мери, за якого цю саму київську громаду «об’єднані опозиціонери» кликали дружно проголосувати вже рівно за два міс. після пріснопам’ятної акції 02 квітня) «повторенням пропагандивних тез Банкової», від чого я, як один з таких «наголошувачів», одразу відчув себе практично як «провокатор» та мало не «шпійон».
 
Втім, потрактування «відсутности проблеми» у двох шановних народних обранців, слід сказати, виявилось таки дещо ріжним: за В.Яворівським майбутнього «єдиного кандидата у мери» не можна «світити» же би не наражати на «тиск». Натомість, з точки зору І.Мірошниченка «умовний об’єднаний кандидат» у трьох найбільш представлених у ВРУ опозиційних фракцій таки є: це Віталій Кличко. ОТ ЯКЩО ВІН РАПТОМ ВІДМОВИТЬСЯ, тоді… «будемо вирішувати».
 
Я, втім, насмілився б сформулювати питання дещо инакше: чи В.Кличко десь ствердно ПОГОДИВСЯ на своє кандидатство? Хтось таке бачив чи чув? Можете дати лінк? Чи «його оженили без нього»?!

Може для когось є секретом те, ЧОМУ В.Кличко НЕ ХОЧЕ балотуватися у київські мери?.. То я цей «секрет Полішинеля» зара розкрию: ВІН ХОЧЕ БАЛОТУВАТИСЯ У ПРЕЗИДЕНТИ. І має, відкрию вам инший «секрет», на даний момент для цього досить ґрунтовні електоральні підстави.
 
Дехто, приміром, А.Яценюк, заявляє, що балотування у мери столиці не перешкодить, а навпаки допоможе реалізації президентських амбіцій В.Кличка. ЦЕ Є ОЧЕВИДНЕ ЛУКАВСТВО. Бо кожному зрозуміло, що кандидату в мери Кличку журналісти НЕОДМІННО зададуть питання: то Ви, шановний, збираєтеся відбути УСЮ призначену Конституцією каденцію міського голови (п’ять років), чи ні? І що має відповісти «узгоджений опозиційний кандидат» В.Кличко? «Любі виборці, я розглядаю мерство у вашому місті лише як політичний трамплін аби вискочити ще вище. Тому будьте готові, що після 1,5 років мого «піару на мерстві», вам доведеться обирати когось іншого…» Десь так?!

З кандидатом, який боїться стати «об’єктом тиску» (наприклад, названий ніким иншим, як саме А.Яценюком, Петро Порошенко) справа – взагалі «завал»: якщо він зараз цього боїться, з яких причин він «не боятиметься» вже будучи обраним?! Чи хтось мені скаже, що «на Банковій» уміють лякати лише кандидатів у мери, а самих мерів – ні?..

Тому, давайте почнемо з того, що варіянт «хай призначать вибори, а там вже «МИ» швиденько визначимось» БІЛЬШЕ «НЕ КОНАЄ». Як «не конає» вже більше (і в жодному разі не повинна «проконати» на президентських виборах 2015 року) стара стилістика КУЛУАРНОГО визначення кандидатів мікро-групою «власників партійних брендів» (та їхніми закулісними спонсорами). Якщо «опозиція» бажає називати себе «демократичною», та «українською», то хай БУДЕ і відкритою для людей і демократичною, або – іде «під три чорти». ПОВТОРЕННЯ «ЮЩЕНКІВСТВА» НІКОМУ НА УКРАЇНІ ВЖЕ НЕ ТРЕБА. Крім тих, хіба, хто сам особисто марить стати «новим Ющенком».

КОНКРЕТНО СТОСОВНО КИЄВА: або «Батьківщина», «Свобода» й УДАР готові запропонувати суспільству нову (не псевдо-, а РЕАЛЬНО ДЕМОКРАТИЧНУ) практику стосунків із ним, або мають поступитися місцем тим, хто це зробити зможе.

ЯК КОНКРЕТНО ЦЕ МАЄ ВИГЛЯДАТИ?

Треба відкинути всі явно нереалістичні балачки про «несплату податків» чи «формування альтернативної влади», як абсолютно неадекватні ПІД ЦЕЙ МОМЕНТ.

Натомість, сформувати НА ОСНОВІ ТІСНОЇ СПІВПРАЦІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА, НАВІТЬ, І НЕ ОФОРМЛЕНИХ ЯКОСЬ «ЮРИДИЧНО» т. зв. «ІНІЦІЯТИВНИХ ГРУП» ЩОСЬ НА КШТАЛТ «ТІНЬОВОЇ» (а не «альтернативної»!) КИЇВРАДИ (з представництвами у районах та мікрорайонах), ЗАВДАННЯМ ЯКОЇ СТАНУТЬ:

1)    КОНТРОЛЬ за діями всіх відгалужень фактично діючої в місті влади («беремо на олівець» та розголошуємо в незалежних ЗМІ, ЩОБ НІХТО НЕ ДУМАВ, ЩО НАЗАВЖДИ ЛИШИТЬСЯ БЕЗКАРНИМ);

2)    ФОРМУВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ в усіх сферах міського господарства;

3)    «відкрите для людей» демократичне формування кола претендентів у кандидати до Київради та – на посади у виконавчій владі міста і районів;

4)    ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКОГО СПРОТИВУ певним НАЙБІЛЬШ ОДІОЗНИМ діям нинішньої «донецької окупаційної влади» у Києві.

Що понад те – НА ДАНОМУ ЕТАПІ «ВІД ЛУКАВОГО». Дай нам Боже зробити хоч це…