Імперський клоун

Ми не маємо терпіти імперських клоунів, як Ургант. Котрі сміють жартувати над вбивствами наших співвітчизників. Не маємо залишати це не покараним.

Ми не маємо терпіти  імперських клоунів, як Ургант.  Котрі сміють жартувати над вбивствами  наших співвітчизників. Не маємо залишати це не покараним. І справа не лише в одному покидьку, чи  хворобливому "імперському синдрому" російської еліти та народу загалом. Справа в нашій силі, честі і гідності.

Ургант не  жартує про депортацію чеченців, не тому що він ставиться до цього якось по іншому, ніж до геноциду українців, а тому що вони ладні гідно відповісти. Хіба в нього не були б поламані ноги в такому випадку?  Так чим ми гірші?

Звісно, поки існує імперська "Москва", й існуватимуть різні клоуни-ведучі, клоуни –політики, "незалежні журналісти", котрі намагатимуться зачепити нашу національну честь. Але чим сильніше ми відповідатимемо, тим менше їх буде, і тим більше  буде в нас віри у власні сили.

Мінімум, чого заслуговує  Ургант, це публічного приниження, він має забути дорогу в Україну, будь-яка комерційна структура чи особа нашої країни, яка запросить його на публічні заходи повинна бути піданна обструкції як антиукраїнська організація, він має боятися паплюжити нашу гідність.

Поки що,  він і на далі проявляє свою нахабність, сміючи просячи вибачення  насміхатись над нами, заявляючи, що назве всіх своїх дітей, в не залежності від статі ім'ям Богдан.

В'їзд в Україну для нього має бути заборонений. Як і для будь-кого хто не поважає українців, дозволяючи собі дискримінаційні висловлювання, в нашу адресу, та цинічно жартує про масові вбивства наших пращурів.

Для співців московського імперіалізму зрозуміла лише одна мова – мова СИЛИ. Тож будьмо сильними. Це має показати наша відповідь.