Чому нас вчать уроки Чорнобиля?

Тема присвячена до 27-ї річниці чорнобильської катастрофи.

Валентин Корнієнко, студент Національного авіаційного університету, дослідив цю актуальну проблему і вирішив поділитися із читачами "Корреспондент.нет".

До вашої уваги аналітично-ретроспективне дослідження на тему "Чому нас вчать уроки Чорнобиля?"

•         Предмет дослідження: історія Чорнобильської катастрофи.

•         Мета дослідження: з’ясувати, які саме уроки повинно засвоїти людство, щоб не допустити наступних техногенних катастроф.

•         Результатом дослідження є  визначення моральної моделі ставлення суспільства і особистості до уроків Чорнобиля.

Суспільство повинно говорити про це, тому що:

А)Чорнобильська катастрофа – перша техногенна катастрофа планетарного масштабу, яка і не стала останньою. Події, що відбулися у березні 2011 року на японській АЕС "Фукусіма" є яскравим прикладом.

Б) Внаслідок катастрофи забруднені значні території України. Протягом 1986-1992 роках було висилено близько 200 тисяч жителів з прилеглих тертиторій. Це завдало втрити певних етнокультурних пам`яток. 

В) Наслідки радіоактивного забруднення будуть відчуватися протягом 24 тисяч років – саме такий період повного розпаду  плутонія, що був викинутий вибухом з реактора 4-го блока  ЧАЕС.

Г)Історію ЧАЕС та Чорнобильської катастрофи значною мірою міфологізовано. Це позбавляє суспільство можливості і потреби аналізу того, що сталося в квітні 1986 року та несе загрозу повторення техногенних катастроф.

Міфі у нашому світі розповсюджені повсюду. І Чорнобиль – не виключення. Одним з яскравих прикладів можна назвати міф, Можливість реактора РВПК-1000 за певних умов виробляти збройний плутоній — компонент для так званої „брудної ” бомби. Він дійсно міг робити за певний умов збройний плутоній, але радянській владі було вигідно тримати все під грифом «Засекречено», тому для простих людей це було настільки заплутано…Тому цей мій має під собою політичне підгрунття.

Звідси й перший урок Чорнобиля: економія повинна бути розумною і не перекреслювати міркувань безпеки. Інакше ми знову будемо власними руками будувати підвалини якоїсь, ще невідомої, майбутньої біди.

А от урок 2 вбачає в себе декілька уроків: По-перше, якщо подія не розслідувана належним чином, вона має значні шанси повторитися. По-друге, при будь-якому трактуванні того технічного інциденту його головною причиною все одно був людський фактор.  Звичайно, інцидент не варто було замовчувати, він потребував розслідування та висновків. Але зручніше для всіх було його замовчати. Так, сходинка по сходинці, будувалася подальша Чорнобильська катастрофа.

УРОК 3:  Недотримання вимог регламенту щодо будівництва та пуску складних технічних об’єктів неодмінно веде до важких катастроф з непередбачуваними наслідками.

УРОК 4: На жаль, не всі звертаються до справжніх очевидців аварів. Вони вірять вигаданим міфам. Саме тому в світі існує безліч неправдивих фактів про Чорнобиль.

Мимоволі формулюється ще один, п`ятий, урок Чорнобиля: Ані мешканці Прип’яті, ані працівники станції, ані штаби цивільної оборони не були готові до дій у надзвичайних ситуаціях таких масштабів. Саме цей урок, здається, добре засвоєно на Чорнобильській АЕС.

Сьогодні вже багато, що відомо і зрозуміло. І тому навіть незручно згадувати про ще один чорнобильський урок сучасності. Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС змушені пікетувати Верховну Раду та інші державні установи, відстоюючи своє право на отримання гарантованих державою чорнобильських виплат. Але чи не стане цей урок фатальним, якщо нас спіткає якесь інше техногенне лихо, а громадяни, які бачать сучасне ставлення до чорнобильців, вирішать не накладати своїм життям та здоров’ям заради його приборкання?

15 грудня 2000 року станція назавжди припинила вироблення електроенергії. Та чи не найважче після зупинки станції довелося жителям міста Славутич, коли частина з них лишилася прибуткової і рідної роботи. І це також урок Чорнобиля: інтереси держави та її народу повинні бути вищими за бажання та вимоги зовнішніх політичних сил, навіть тих, які позиціонують себе як тактичні або стратегічні партнери.

І наостанок: Уроки професіоналізму й непрофесійності, мужності й недбалості, гідності і честі. Все це, врешті-решт, уроки Чорнобиля. І доти, доки відбуватимуться такі техногенні катастрофи, їх актуальність не скінчиться.