Геннадій Москаль відмовився підтримувати Ю.Тимошенко?

Навіть у заслужених генералів міліції можуть змінюватися політичні погляди та переконання, які, як прийнято вважати, визначають їх лояльність до тих, або інших громадських діячів...

Явище Геннадія Москаля в українській політиці досить неординарне та, щонайменше, заслуговує на більш прискіпливу увагу з боку представників “четвертої” влади. Однак, у цій увазі можуть траплятися й країнощі, які зайвий раз свідчать про те, що українським акулам пера ще досить далеко до їх західних колег.
На днях сталося досі нечувана подія, яка досі незаслужено утримується втаємниченою від широкого загалу.
Геннадій Москаль у категоричній формі відмовився виконувати розпорядження Ю.Тимошенко, переказане йому Сергієм Власенком, щодо необхідності оприлюднення звернення до правоохоронних органів США з приводу нагальної потреби переведення свідка Петра Киреченка у статус “підозрюваного” у справі вбивства Євгена Щербаня.
Свою поведінку екс-заступник міністра внутрішніх справ України генерал Москаль перед керівництвом ВО «Батьківщини» пояснив тим, що він не бажає виглядати “маріонеткою” у даній справі, де, за його ствердженням, загинуло три особи і пролита безвинна людська кров.
Після такого демаршу колишнього заступника Юрія Луценка, вказану заяву вимушений був оприлюднити на днях народний депутат від ВО “Батьківщтна” Сергій Пашинський.
Однак, дана історія неочікувано отримала своє продовження, адже Сергій Пашинський, як виявилося, не тільки не поважає плюралізм думок серед однопартійців, але й готовий піти на все, аби довести, “хто кому голова”.
Зі слів ряду одного з помічників народних депутатів від ВО “Батьківщина”, Сергій Пашинський шляхом тиску схилив Олександру Кужель розгорнути дискредитуючу кампанію у ЗМІ проти Геннадія Москаля.
При цьому, для цього планується залучити також ряд журналістів видання “Українська правда”, зокрема, Тетяну Чорновіл, якій вже нібито надано доручення опрацювати низку епізодів з життя генерала для підготовки серії викривальних публікацій.
Нажаль, подібний “замовний” підхід до організації журналістських розслідувань в Україні давно поставлений на системні засади і тому, слід очікувати нових приголомшливих псевдо-сенсацій.
Проте, настільки спрощений підхід до діалогу із опонентами в середині партії наводить на думки про її сумні перспективи, особливо зважаючи на те, що для цього використовуватиметься таке авторитетне опозиційне видання, як “Українська правда”, перетворюючись на “інформаційного кілера”, який “б’є своїх, аби чужі боялися”.