ОПОЗИЦІЯ: «И КОНЬ И ТРЕПЕТНАЯ ЛАНЬ…»

Об’єднання іще не видно (принаймні на публічному горизонті), а в «Батьківщині» вже розпочалась справжня війна!

Об’єднана опозиція «Батьківщина», що була утворена шляхом злиття партії «Батьківщина» з партією «Фронт Змін», і ще з десятком іншим дрібних карликів національно – демократичного штабу, нині переживає хворобливий період підліткового становлення і переродження у майбутню єдину опозиційну партію. На шляху до створення цієї партії, її учасників очікує багато випробувань. І головна з них - це традиційна хвороба української демократії – «семигетьманщина».

Нової партії іще немає, а боротьба за майбутнє місце під її сонцем, розгорнулась у всю ширину фронту. «Фронту Змін». (але про це трохи згодом). Справа в тому, що як і будь який молодший брат – «Фронт Змін» та інші неслухняні молодики, часто - густо псують нерви старшій сестрі – «Батьківщині». А оскільки самі молодші брати, не розібралися іще самі у собі, у родині починає виникати хаос. І все б нічого, але у «ФЗ» та у інших складових об’єднаної опозиції, у майбутній структурі  є свої квоти, тож їхній персональний склад впливатиме на формування робочих органів майбутньої «мегаопозиційного» утворення. А також, що є надзвичайно важливим напередодні виборів у місті Києві, усі «демократичні партії» за квотним принципом впливатимуть на формування списку «Батьківщини» до Київради та розподіл виборчих округів.

Біг на виживання «Батьківщини»

Отже об’єднання іще не видно (принаймні на публічному горизонті), а в «Батьківщині» вже розпочалась справжня війна! І очолив її керівник київської «Батьківщини» - Юрій Одарченко: ще два місяця тому, цей політик узяв справжній фальстарт, поспіхом провівши київську конференцію своєї політсили, і не маючи ані дати виборів, ані «добра» від старших товаришів, створив новий чудернацький політтермін: «кандидати в кандидати». Тобто люди, не маючи жодних підстав для цього, але із тремтячими руками поспішаючи висунути до Київради саме «свої» креатури, Одарченко, запропонував їх Конференції, як явище, як претендентів у майбутні кандидати?! Подейкують, що він як жаба мулу набрався різних зобов’язань від цих людей («під майбутні вибори») і ось не лише «віддячив» їм «пустишкою марних обіцянок», але й пересварив між собою товарищів – претендентів від інших партій… Які не на жарт перелякалися перспективи поступитися «жирними округами» одарченківської братві й почали «хто у що гаразд» і собі пхатися в «претенденти в кандидати», використовуючи вельми сумнівні методи і зв’язки.

«За Україну», «За себе …любимого»

Перші, як завжди, почали загрожувати розколом «кириленківці», вони кругом – бігом відродили свою сміховинну партію «За Україну», яка існує виключно віртуально і складається із самого В’ячеслава Кириленка, а також Ляпіної, Медуниці іще з кількох менш помітних політичних фігур. Ретельні спроби автора цих рядків, відшукати, хоча б одне існуюче районне (у місті Києві) відділення цієї партії, завершилися повним фіаско. Не існує його, навіть у Дарницькому та Дніпровському районах столиці, де Ксенія Ляпіна перемогла як мажоритарник  висунутий ВО «Батьківщина», нічого не змогли нам підказати і у «громадській приймальні Ляпіної», яка розташована на Харківському шосе і весь час є закритою. Проте це політичне утворення вже встигло провести «від’єднавчий» з’їзд …і звичайно ж  з метою - вести торги з керівництвом об’єднаної опозиції саме зі «своєї дзвіниці».

 «Наступ на «Фронті змін»

Найбільш цікава ситуація спостерігається у столичній організації «Фронту Змін», (головного партнера «Батьківщини» і рідної партії її нинішнього керівника – А. Яценюка) там нині панує суцільна анархія, як власне й у всій партії, яка водночас позбавилась усього свого «вищого керівництва», і з тих пір у цій партії «сам чорт ногу зламає»…, а вона ж є головним претендентом на «свою доляху» у майбутній об’єднаній партії. Цікаво, що три з десяти керівників районних столичних парторганізацій цієї партії, несанкціоновано повисувалися кандидатами на недавніх виборах народних депутатів: Богдан Гребенюк - у Дарниці, Василь Яницький, (керівник Солом’янської парторганізації) десь на Волині, і Іван Надєїн, що керував парторганізацією «Фронту Змін» у Деснянському районі столиці, і був висунутий кандидатом від… «Удару»! Усі вони ще восени були із тріском вигнані з партії, але далі-більше: ще донедавна сам керманич столичної парторганізації фронтовиків – Ігор Баленко, став кандидатом – самовисуванцем, у тому ж таки Дарницькому районі, і був провладною креатурою у столичному 212 окрузі. Мільярдер Баленко, котрий ще рік тому, очолював столичний опозиційний осередок, запекло протистояв у жовтні 2012 і своєму колишньому підлеглому Гребенюку, і опозиційному кандидатові – Віталієві Яремі. Баленко, який протягом двох років очолював київський «Фронт Змін», так і не зміг створити у столичній парторганізації дієздатну команду однодумців. Після його уходу в провладний табір, команду київського «ФЗ» почало лихоманити не «по дитячому». Окрім уже згаданих вище «ФЗшних» голів київських районів, зі столичної парторганізації «фронту» повтікали добра половина членів її ради. Так партквитка і місця в раді, (й теж за несанкціоноване висунення у депутати) був позбавлений Юрій Дерев’янко (нині він пройшов до ВРУ як незалежний депутат). Взагалі на минулих виборах в опозиції панував суцільний «партхаос», доходило до курйозів: у тому ж таки Дарницькому районі міста Києва, кандидував у депутати, навіть колишній заступник керівника секретаріату столичного «Фронту Змін» – такий собі Олександр Скрипченко. Котрий теж був технічним кандидатом Баленка!

Проте, якщо ви думаєте, що нині Баленко пішов не залишивши у київському міському «ФЗ» своїх «смотрящих», ви глибоко помиляєтесь. Безпосередньо перед своїм відходом до регіоналів, Ігор Миколайович, провів успішну спецоперацію по зачистці міської ради «Фронту змін», від людей, які з першого дня стояли біля керма столичного «ФЗ», завівши до неї «своїх». Багато з них тихенько пересиділи втечу «капітана» столичного корабля «Фронту змін», зокрема серед членів ради столичного осередку «ФЗ» і сьогодні «функціонує» помічник депутата Київради - Баленка, і співробітник його виборчого штабу – Михайло Софілканич. Обов’язки же голови Київського міського «Фронту Змін» виконує Андрій Мельничук, фірма якого, є підрядником і партнером того ж таки Баленка (http://retail-capital.com.ua/), святошинський осередок «фронтовиків», Баленко залишив у руки, свого родича Вадима Пишняка, котрий не «мудрствуя лукаво» і офіс то свій розмістив у приміщені підконтрольної Баленку компанії «Ашан» (http://svyatoshin.org/%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%81/), а Секретаріат Київської територіальної організації «Фронту Змін», відтепер очолює дехто Руслан Сінєгуб, людина, що паралельно з «опозиційною діяльністю» організовувала кандидату Баленку – зустрічі з виборцями. (на фото, позначений стрілкою). І от вся ця строката компанія потихеньку перебралася до структури об’єднаної опозиції, і «згідно відповідних квот», теж бажає мати свою частину пирога у майбутній Київраді! Можна собі уявити, як ці майбутні тушки голосуватимуть у цьому представницькому органі, коли ж вони до сих пір, вже в офісі «головного партнера об’єднаної опозиції», прекрасно існують за старою адресою: вул. Маршала Рибалка 8/10, у будинку який повністю належить структурам Баленка (http://frontzmin.ua/ua/party/regional-organization/kyiv/contacts.html). Отже у нормальний уяві постає законне питання - чи спроможний цей «регіонівський філіал» представляти в об’єднаній опозиції інтереси столичного офісу головного опозиціонера країни Арсенія Яценюка?

Замість Епілогу

Не має жодного сенсу втомлювати читача, подальшими розслідуваннями того, що з себе представляють інші «партії», які складають об’єднану опозицію, такі наприклад, як Європейська партія – Катеринчука (який вже встиг «наплювати» на ту саму партійну дисципліну і несанкціоновано висунутись у майбутні київські мери) або «Громадянська позиція» - Анатолія Гриценка (котра вже принесла до ВР першу тушку із двох наявних) або інших політичних кульбабок. Думаю, що будь який наш читач при великому бажанні відшукати якісь регіональні структури цих квазіпартій ніколи їх не знайде, навіть у місті Києві. (Принаймні мої спроби зробити це закінчилися повним провалом, з’ясував лише, що Київській міській осередок партії Гриценка у Києві, очолює його син – Олексій). Але все це помножене на організаційну слабкість та політичне інтриганство, що панують у  керівництві партії «Батьківщина», не дає приводу для оптимізму! Кияни, які ніколи не голосуватимуть за «регіоналів», які на президентських виборах 2010 року віддали друге місце тоді ще «незалежному» Тигіпку, які у 2012 році обрали різнопартійних, але обов’язково альтернативних владі, мажоритарних депутатів, однозначно дали зрозуміти, що вони є зрілою та свідомою політичною нацією й купити їх на «м’якину» політичного «міжсобойчика» більше нікому не вдасться. Це стосується і влади і опозиції…

P.S. А тим часом, із опозиційної цитаделі, із Волинської області, прийшла чергова невтішна для ВО «Батьківщина» - новина: на довиборах у волинську облраду пройшло чотири «регіонала» і один «свободівець»… і все це на тлі повної катастрофи з явкою, яка склала усього лише - 28 відсотків!!!