Ежов из ОУН

Шеф СБ без тіні гумору визнавав – "якщо ти будеш бити чоловіка, то він признається, що він є цісар Абіссінський".

В 2010 г. вышла книга двух украинских историков, Ищука и Огородника,  о малоизвестном, но по-своему выдаующемся  уроженце Ивано-Франковщины Миколе Арсениче.  Журналист Вахтанг Кипиани отрекомендовал эту книгу и сделал краткий пересказ основных фактов.

Несколько цитат:

«Тридцятирічного Миколу Арсенича призначають очільником Служби безпеки ОУН. Псевдо - «Михайло».

Завдання СБ були такими: протидія діяльності агентів НКВС і гестапо, охорона чільних членів ОУН, контроль за дотриманням конспірації, підтримка внутрішньої безпеки, розвідка та контррозвідка, організація диверсій, розслідування кримінальних злочинів, скоєних членами бандерівської ОУН, а також "розробка мельниківців та інших націоналістичних формувань".

Дякуючи наполегливій роботі Арсенича, СБ стала "державою в державі", однією з найбільш розбудованих структур ОУН. Кожний підрозділ складався з голови (референта), 2-3 слідчих, 10-20 бойовиків і навіть архіваріуса.

На ґрунті централізації СБ у "Михайла" виник конфлікт з Шухевичем, який виступав за підпорядкування есбістів територіальним проводам ОУН, а голова СБ вважав головнокомандувача "нетвердим, нестійким керівником, який не вміє швидко й добре орієнтуватися в оперативній ситуації".

Автори визначають, що метою репресій, так би мовити, "проти своїх" була "боротьба з ворожою агентурою, усунення чужого елементу (східняків, які не були агентами, але потенційно могли такими стати)". Під перевірку потрапили члени ОУН(б), вояки УПА та цивільні особи-симпатики, які активно контактували з "лісом".

"Чистки" не припинялися кілька років. Наймасовіша, за словами дослідників, кампанія репресій мала місце на Волині, в УПА-"Північ", якою керував Дмитро Клячківський - "Клим Савур".

Шпигуноманія знекровлювала підпілля. Знищили навіть колишнього члена проводу ОУН(р) Ростислава Волошина, якого скомпрометували чекісти – заарештували і... випустили. Дійшло і до розколів – Степан Янішевський-"Далекий" навіть створив альтернативний бандерівцям крайовий провід, за що був заочно засуджений судом ОУН до "смертної кари без права реабілітації" (виконали його, правда, в МГБ – у 1951 р.).

Загальні масштаби втрат від внутрішнього терору наразі невідомі, але лише в січні-жовтні 1945 р. і лише на Волині Микола Козак, керівник тамтешньої СБ "Смок" (інші псевдо – "Кучма", "Вівчар"), ліквідував 889 осіб з 938, які потрапили під перевірку. Зокрема, й півсотні функціонерів ОУН. В деяких районах сто відсотків підозрюваних і були покарані на горло.

"...За столом сидів допитуючий, а перед ним допитуваний, якому заздалегідь був накинутий на шию короткий шнурок з дерев'яним зашморгом, якого держав у руці есбіст. Після допиту на знак допитуючого цей есбіст, що тримав шнурок, моментально його закручував перериваючи горло допитуваного. Тоді його тягнули в сусідню кімнату, де на одну купу скидали голих допитуваних, а на другу купу одяг і речі... На другу ніч їх вивозили й тайно в лісі чи в полі закопували".

Василь Кук, член проводу і майбутній головнокомандувач УПА, дорікав "Смокові" за часто невиправдану поспішність і жорстокість – "не вважаю доказами змушені визнання на "станку", якщо вони необґрунтовані, логічно не зв'язані, суперечливі у співставленні з фактами".

Сам шеф СБ Арсенич без тіні гумору визнавав – "якщо ти будеш бити чоловіка, то він признається, що він є цісар Абіссінський".

23 січня 1947 р. під час пошуку "великого бандватажка" неподалік села Жуків Бережанського району Тернопільської області було знайдено бункер, в якому переховувався Арсенич з дружиною, одним охоронцем та С. Галушкою – зв'язковою Шухевича, перевербованою чекістами. Під загрозою бути схопленим шеф СБ спалив всі документи, застрелив обох жінок, а відтак пустив собі кулю у скроню»

Из укр. Википедии:

Мико́ла Васи́льович Арсе́нич-Березо́вський — член Пласту, УВО, ОУН (1929). 2-й голова і фактичний творець військової контррозвідки ОУН — СБ ОУН, один із дев'яти генералів УПА і єдиний генерал безпеки УПА. 1944 разом з іншими провідниками ОУН(б) провів переговори з представниками Рейху про спільну боротьбу проти СРСР.

Лицар Золотого Хреста За­слуги (1946).

27 вересня 2010 р. в Івано-Франківську, у народному домі «Просвіта», вечором пам'яті відзначили 100-річчя з дня народження Арсенича-Березовського. Під час вечора пам'яті звучали повстанські пісні у виконанні хору Івано-Франківської міської організації ОУН.

В Коломиї одну з вулиць названо на честь Миколи Арсенича-Березовського.

А теперь давайте представим, что в подчинении пана Арсенича были не пара сотен сотрудников СБ ОУН, а такой огромный аппарат, как НКВД СССР. И представим, что ОУН котролировала бы не только леса и часть сел западноукраинских областей, то есть пару миллионов человек, а всю территорию СССР, имела бы в своих руках всю государственную машину, державшую под своим контролем 200 млн человек, как это было у Сталина. И не какой-то десяток лет, а четверть века, как сталинское руководство. То есть, где-то в 100-150 раз больше ресурсов, чем было в реальности у ОУН и УПА. В случае победы ОУН, Арсенич не по схронам бы прятался, а засел в киевском кабинете под защитой десятков дивизий УПА,  и во всеукраинском масштабе принялся за чистки «схидняков», «чужаков», «гнилых либералов», «предателей», «пятиколонников», «уклонистов», «мельниковцев», «шпионов», «вредителей», «нестойких элементов»  и т. д.