Пункти Фюле для чайників: виконаємо чи ні? (частина друга)

Процес узгодження інтересів передбачає головне – діалог. Саме цього не вистачає нашій владі і опозиції, народу і його обранцям, Україні та ЄС.

(Перша частина аналізу тут)

Четверта пропозиція функціонерів ЄС – забезпечити поняття правосуддя в Україні європейським змістом, а саме: позбавити Генеральну прокуратуру каральних функцій і запровадити реальну самоврядність та незалежність судової гілки влади. Об’єктами реформування тут є Генеральна прокуратура, Вища рада юстиції, законодавство що стосується судоустрою та статусу суддів.

З боку влади, ще у 2011 році була створена група при Президентів для вирішення цих питань. Довший час вона чи то не працювала, чи працювала в холосту. Такий не поспіх, скоріш за все, пояснюється боротьбою у оточенні Президента В.Пшонки та А.Портнова, «прокурорів» та «суддів». Останні, підтримуванні вимогами ЄС, тактично переграють:  Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів», спрямований на врахування рекомендацій Венеціанської Комісії (при тому двічі – від імені Адміністрації Президента та від Конституційної Асамблеї, для певності). Аналогічна робота ведеться і щодо нового Закону України «Про прокуратуру» - Венеціанська комісія пообіцяла надати свої рекомендації до жовтня 2013 року. Найслабкіша ланка цього процесу – європейська прокуратура та незалежні суди ну ніяк не вписуються у систему влади господаря Межигір’я. Тому є велика небезпека, що у даній сфері робота буде йти «системно і поступово», а переможе той, хто гарантуватиму Гаранту більший рівень особистої безпеки. Хоча є і позитивні нотки – влада та опозиція знайшла спільну мову у врегулюванні питання збільшення часу на вивчення документів перед призначенням суддів на посаду, а також ряду інших технічних вдосконалень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2340 від 19.02.2013, який ініціювали представники всіх фракцій, окрім КПУ).

Інші ж ініціативи опозиції, як то Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України у відповідність до європейських стандартів кримінального судочинства), (2270 11.02.2013 року, авторства А.Яценюка та П.Петренка), знову ж таки відлежуються в комітетах.

Реформування міліції у владних кабінетах (пункт номер 5) зупинилося на стадії розробки концепції. Свої думки до травня обіцяла подати РНБО та власне МВС. Опозиція вирішили піти ва-банк і зосередитися на скороченні кількості міліціонерів, взявши за стандарт кількості правоохоронців у країнах ЄС (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення штатної чисельності правоохоронних органів у відповідність із європейськими стандартами), поданий Арсенієм Яценюком, Андрієм Пишним,  Павлом Петренком та Андрієм Іванчуком (фракція Батьківщина) 2428 від 01.03.2013 року). Думка логічна – навіщо бідній країні, яка не має грошей на лікування та освіту утримувати внутрішню правоохоронну армію, одну з найбільших у Європі. Але хто ж тобі буде мирні акції охороняти? Не дивно, хщо головним агітатором за закон про врегулювання мирних зборів виступає головний міліціонер. Тому, очікувати якихось змін до появи концептуального підходу від влади, а власне від самих міліціонерів – не варто.

Пункт шостий взагалі звучить надто ідеалістично – нехай влада та опозиція, з залученням Ради Європи/Венеціанської Комісії спільно випрацюють зміни до Конституції, використавши як майданчик Конституційну Асамблею. Остання, по-факту патронатний орган при Президенті, проявляє все менше і менше ознак життя. Опозиція до неї не піде ніколи – це б означало входити у ручний орган при Януковичу. Це була б не перша ганьба опозиції, але навіть її найзатятіші прихильники цього б не зрозуміли. Тому зміни до Конституції готуються кулуарно, на Банковій. Як це оцінить ЄС – питання відкрите.

Для влади, так виглядає, найцікавішим мав би бути пункт номер сім, який передбачає створення поглибленої та всеохоплюючої Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Роботи – непочатий край. І технічно вона активно ведеться, але… У грудні минулого року інформаційний простір розірвало повідомлення, що Україна подала заявку до Світової організації торгівлі щодо перегляду тарифів. Міністерство економіки, замість узгоджувати позиції з країнами-членами ЄС та Єврокомісією вирішила піти іншим шляхом – ускладнити переговорний процес, внісши в нього ще й погодження в рамках СОТ, вже б, здавалося, погоджених питань. Всі члени ЄС є членами СОТ, тому й не дивним було прохання Представництва ЄС відкликати заяву про перегляд угод, але в березні 2013 року Мінекономіки та уряд робили вигляд, що не чують цих закликів.  То куди таки нас інтегрує уряд? Питання відкрите.

Діяльність опозиції у цій сфері теж мало помітна. Варто згадати хіба що проект Закону «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" (щодо врегулювання системи сертифікації, спрощення процедури видачі сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності) 2002а від 15.05.2013 авторства Василя Деревляного (фракція Батьківщина).

Неочікувано, але дуже приємно порадував напрямок боротьби з корупцією (наступний пункту вимог стосується саме цієї сфери). Лише останнім часом були прийнятті:

-          Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією” (реєстр.  № 2802, серед авторів Андрій Кожемякін,  Григорій Немиря, Павло Петренко (фракція Батьківщина), Віктор Чумак (фракція Удар), Олег Махніцький (фракція Свобода), Сергій Тігіпко (фракція Партії регіонів). Прийнятий 18 квітня 2013 року, підписаний Президентом 13 травня 2013 року, вступив у силу.

-          Закон України „Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України)” (реєстр. № 2803 серед авторів Андрій Кожемякін,  Григорій Немиря, Павло Петренко (фракція Батьківщина), Віктор Чумак (фракція Удар), Олег Махніцький (фракція Свобода), Сергій Тігіпко (фракція Партії регіонів). Прийнятий 22 травня 2013 року, направлений Президенту на підпис.

-          Закон України «Про про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» (реєстр. № 2837, серед авторів Павло Петренко (фракція Батьківщина), Віктор Чумак (фракція Удар), Олег Махніцький (фракція Свобода), Сергій Тігіпко (фракція Партії регіонів). Прийнятий 18 квітня 2013 року, 22 травня 2013 року направлений Президенту на підпис.

Перебувають у Верховній раді на розгляді наступні ініціативи:

-          Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб) 2990 від 14.05.2013 серед авторів Андрій Кожемякін, Павло Петренко (фракція Батьківщина), Віктор Чумак (фракція Удар), Олег Махніцький (фракція Свобода), Сергій Тігіпко, Артем Пшонка (фракція Партії регіонів). Знаходиться на розгляді у комітетах ВРУ.

І хоча висновки GRECO не можна назвати блискучими, але діяльність команди на чолі з головою комітету ВРУ з питань боротьби з організованої злочинністю та корупцією Віктором Чумаком (фракція УДАР) справді дає шанси на позитивні зміни. Питання, як завжди, у реалізації прийнятого.

Про візову лібералізацію, про яку йдеться в цьому ж пунктів, окремо не говоритиму – це тема широкої самостійної розмови на експертному рівні – ні часу ні можливості охопити все в одній статті у нас, на жаль, немає.

Турбує європейців і тема публічних фінансів, особливо у зв’язку з «новаціями» останніх років. Влада перебуває на стадії робочої групи. Опозиція, на прохання журналістів-розслідувачів, подала законопроект, який просто виводить публічні фінанси з тіні ("Про здійснення державних закупівель" (щодо підсилення прозорості закупівель підприємств) (2207 від 06.02.2013 року, серед авторів Арсеній Яценюк, Леся Оробець (Батьківщина), Віталій Кличко, Віктор Чумак (Удар), Олег Тягнибок, Михайло Головко (Свобода). Розгляд мав відбутися 22 травня 2013 року, але депутати не встигли розглянути цей пункт порядку денного.  Можливо, й добре що не встигли – не зважаючи на позитивний висновок комітету, ПР не готове відкривати основні сфери свого збагачення. Закликають підійти до цього питання «комплексно» - почекаємо, побачимо.

По 10-му пункту маємо дуже хорошу новину, буквально з печі - Конституційний Суд визнав конституційним передачу Рахунковій палаті права контролювати доходи державного бюджету, тобто дав дозвіл на перетворення палати з фіксатора нецільового використання бюджетних коштів, на контролера з чіткими функціями.  Оскільки за подання цього урядового проекту голосувала і опозиція, то є шанс, що цей пункт буде виконано і розкрадання бюджету стане лише піар-приводом, а й підставою для реагування.

І, нарешті, покращення інвестиційного клімату та активізацію бізнес-діалогу між Україною та ЄС. Базовий урядовий законопроект 2101а про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання залучення інвестицій знаходить на розгляді комітетах. Але запитайте у будь-якого бізнесмена, чи вірить він що цей законопроект щось змінить – і ви отримаєте чітку відповідь щодо реальності виконання цього пункту. Країна, яку в світових медіа представляє обличчя «антифашиста» Вадік Румун, може скільки хоче хвалитися привабливим кліматом та  «пакращенням» - справи говорять голосніше.

Ото ж, не як висновок (його робіть самі), а як підсумок. Не має гарантії, що даний аналіз є вичерпним і достатньо повним, бо, як вже говорилося з початку – кожен з його укладачів, виконавців, оцінювачів має своє бачення і свій інтерес. Але вся сіль ЄС в тому, що це структура, яка покликана постійно узгоджувати подібного плану інтереси, уточнювати їх. Бо процес узгодження інтересів передбачає головне – діалог. Саме цього не вистачає нашій владі і опозиції, народу і його обранцям, Україні та ЄС. Тому дуже дякую руху Ми-європейці та всім експертам, які долучилися до громадського моніторингу виконання пунктів Фюле за те що, принаймні я особисто, склав для себе систему координат що і де відбувається у нас у сфері євроінтеграції.

 І на останок – були країни, які інтегрувалися в ЄС, хоч уряд був і не дуже за, наприклад, Словаччина. Вона на етапі входження ледь не втратила шанс через корумпованість уряду прем’єра Мечіара. Врятувало дієве бажання громадської спільноти бути в європейській сім’ї. То, може, й у нас, проблема не лише у владі та й опозиції?