Коли ж навчимось заробляти на туризмі?

Чому бідні? Бо - ...?

Питання, що є назвою допису, далеко не риторичне. Україна, яка має величезний туристсько-рекреаційний потенціал, й до сьогодні не спромоглась навіть наблизитись до його належного використання та, отже, відповідного наповнення бюджетів всіх рівнів. Поодинокі ж приклади успішного «господарювання» на цій ниві (пригадаймо Львів та Євпаторію), є, радше, винятком.  

Взяти, для прикладу, Умань. Наприкінці літа містечко «потоне» в юрбі послідовників ребе Нахмана, які з’їдуться звідусіль зустрічати Новий рік. Як завважив минулого року представник міжнародного благодійного фонду імені цього святого, упродовж п’яти днів кожен із кількох десятків тисяч хасидів залишає в Україні $ 500 (себто 100 на день, або ж 800 грн.). Пригадую, як кілька років тому один із очільників уманської міської влади жалівся, що в середньому один хасид поповнює місцеву скарбничку лише 20 гривнями. Постає самоочевидне запитання: «А що ж власне влада робить для того, аби ця сума зросла принаймні вдесятеро?» Адже за словами того ж таки нахманофондівського представника, кожен прочанин волів би на згадку про перебування в Умані повезти додому бодай дрібничку, яка довго нагадувала б йому про перебування в цьому місті. Яке, до того ж, може похвалитися найбільшою в Україні синагогою та найбільшою в світі їдальнею (що має безпосереднє відношення до євреїв). Про славнозвісну «Софіївку» і не згадую. А що ж маємо «у сухому залишку»? Чи може місто похизуватись пристойним туристсько-інформаційним центром (ТІЦ) або ж спеціалізованим туристським сайтом/порталом? Чи лави уманських продавців сувенірів «ломляться» від продукції «місцевого розливу», на якій місто з околицями – у всій красі? Дивним в цій ситуації (якщо не сказати більше) виглядає ігнорування владою й доробку видавництв, що спеціалізуються на туристській тематиці. Чи не тому, зокрема, поляки приїжджають до нас із путівниками, виданими  в Польщі? Мені, принаймні, відомо про наміри київської видавничої компанії «Ортелій» (http://orteliy.com.ua), у якої й до сьогодні не «вмерло» бажання видати англо- та івритомовні туристські карти Умані та околиць (завважу, що вже створено й макет буклету «Україна: святі для хасидів місця»).           

Житомирщина – ще одна «роздинка» на туристській мапі держави. Вона дала світові музичних генів (Ю.Зарембський, С.Ріхтер), видатних письменників (К.Коженьовський, В.Короленко, О.Олесь), «космічного» С.Корольова, світового рекордсмена з росту (Л.Стадник), має єдину в державі приватну обсерваторію, унікальні фортифікаційні об’єкти (у ставці Гіммлера та в Коростені), перлини сакральної архітектури etc. Ну і? Правильно:  область й до сьогодні не має жодного комунального ТІЦу, пристойного спеціалізованого туристського сайту/порталу, цікавих й модерно виготовлених туристсько-краєзнавчих видань (і не лише державною мовою), «обходить стороною» різноманітні туристські виставки та ярмарки (про зарубіжні не згадую, достатньо було б «засвітитись» на двох столичних). А що ж тамтешні фахівці, які «відповідають» за туристську складову соціально-економічного розвитку області? Упродовж кількох років ці спеціалісти зазнали як кількісних втрат (з трьох сьогодні працює одна особа), так і територіально-функціональних пертурбацій: з колишнього управління культури і туризму останній «перекочував» в управління промисловості та розвитку інфраструктури. Моє нещодавнє спілкування з начальником цього структурного підрозділу облдержадміністрації В.Сухорабою потішило тим, що було задекларовано розуміння проблем та намір виправити його. Зокрема, Василь Петрович пообіцяв до кінця року «запустити» ТІЦ та належно наповнений і оформлений спеціалізований туристський сайт (за приклад варто взяти бодай сайт, створений фахівцями відповідного управління Одеської облдержадміністрації). До слова, макет туристської карти області також згаданий «Ортелій» підготував (як і макет карти «Житомирська Полонія», буклетів «Єврейські адреси Житомира» та «Чеські адреси Житомирщини»). 

Ялта. Курортна столиця Криму, яку цілком слушно Пабло Неруда назвав «орденом на грудях планети Земля». Минулого року її порт відвідали 120 круїзних лайнерів. Які привезли принаймні 100 тисяч туристів з багатьох країн. А що ж рекламно-сувенірна продукція, яка пропонується іноземцям? І чи багато етноекзогенних турів (коли відвідуються місця, пов`язані з некорінними етносами) у пропозиціях місцевих турфірм, які обслуговують зарубіжних туристів? Сказав би – та «сльози душать»…    

Південна Пальміра. У її порту також намагався відшукати ТІЦ. Не пощастило… А чим потішив Приморський бульвар, лише в одному готелі якого («Лондонський») мешкали бразильський імператор Дон Педро II, президенти Фінляндії (К.Маннергейм), Росії (В.Путін), Польщі (А.Квасневський), України (Л.Кучма та В.Ющенко), письменники А.Чехов, А.Купрін, Роберт Луїс Стівенсон (шотландець), Паоло Коельо (бразилієць), К.Паустовський, І.Еренбург, Луї Арагон (француз), Ельза Тріоле, поет Фазіль Іскандер, бард А.Галич, маляр Іван Айвазовський (Айвайзян), балерини Айседора Дункан (американка), Майя Плисецька, Галина Уланова, кінозірки Марчелло Мастрояні (італієць), Н.Міхалков, О.Янковський, Марк Захаров. Мешкали в готелі і англійський актор Тім Рот та американський (бельгійського походження) Жан Клод ван Дамм, італійський кінорежессер Джузеппе Торнаторе, французька акторка Марина Владі, оперна діва іспанка Монтсеррат Кабальє, всесвітньо відомий південноафриканський кардіохірург Крістіан Барнард. Чи відомо про це не лише іноземцям, а й пересічним одеситам? Чи хоча б про десяток названих сповіщають меморіальні/пам`ятні дошки або йдеться про них в туристських картах/путівниках? Ото ж бо…

Кожен із 250 реґіонів Європи дбає лише про одне: про власну ідентичність. Бо лише унікальність здавна приваблювала шанувальників мандрів. І ця «традиція» не зазнала (на щастя) змін. Україна має все для того, аби до нас приїжджали звідусіль й, отже, залишали тут гроші. Так необхідні пенсіонерам і немовлятам, хворим та освітянам, медикам і селянам, військовикам і митцям. А також «нашим» автошляхам, об’єктам соціальної сфери, аграрному сектору тощо. І чекати в цій ситуації місцевій владі лише на вказівки з печерського Олімпу – себе не поважати. Якщо, звичайно, владні фотелі в реґіонах «гріють» п’ятими точками справжні патріоти своєї малої батьківщини.

Принагідно завважу, що саме київські урядовці відповідальні за відсутню вже впродовж кількох років державну Програму розвитку туризму бодай на найближчі кілька років. Але це вже тема іншого допису.