Жити за правилами

Законы должны иметь для всех одинаковый смысл. Монтескье

Ми часто нарікаємо на міністрів, депутатів, інших чиновників за те, що вони не ходять на роботу, а отримують зарплату, голосують один за десятьох, проводять тендери для однієї людини і т.д. Ми обговорюємо це, обурюємося, а далі все повторюється знову. Чому вони собі це дозволяють? Тому що кожен з нас дозволяє собі теж саме. У нас настільки стало нормою порушувати правила, що більшість навіть не звертає на це уваги. Ми дозволяємо собі паркуватися там, де нам зручно, а не там, не можна; палити, там де нам хочеться, а не там, де дозволено;  ми спокійно не пропускаємо пішоходів на переходах, бо дуже поспішаємо; ми можемо не заплатити в тролейбусі, бо їдемо всього одну зупинку. І ще багато-багато чого. І так щодня. При чому ми порушуємо не просто якісь моральні принципи і загальноприйняті норми, ми порушуємо закони.

Можна, звичайно, заперечити: як можна порівнювати проведення непрозорих тендерів і паркування? Дуже просто. Все це порушення закону, просто, чим вище людина у соціальній ієрархії і чим більше у неї повноважень, тим масштабніші її порушення. Але все починається у нас в головах. Спочатку ви найманий працівник і дозволяєте собі не платити в транспорті і переходити дорогу на червоне світло, потім ви керівник фірми – вам можна виплачувати зарплату в конвертах і їхати 110 км/год; потім ви депутат – і вам можна… все.

При цьому ми завжди виправдовуємо себе. Два найпоширеніших виправдання: «всі так роблять» і «кому від цього гірше». А ще пошук винних – тут не поставили смітник, тому я буду кидати сміття на асфальт, тут не зробили паркову, тому я стану, там, де хочу. Коли вже й таких аргументів не вистачає, звучить останній – у нас такі закони, що їх неможливо дотримуватися. Спробуйте, не виправдовуватися, а просто жити за правилами. Бо поки ви самі порушуєте правила, яке ви маєте право сказати комусь: не роби так, це незаконно?

Коли для більшості дотримання законів стане звичною річчю, ця більшість зможе вимагати цього ж від решти. І тут важливо не ділити порушення на «дрібні» і «не дрібні», а просто почати жити за правилами.