Муніципальна (комунальна) власність

хоч вбийся, але кому зараз належать руїни в Україні навіть нет не знає

Враховуючи, що ніхто з дописувачів корру. по питаннях самоочевидних не полізе в глибини нета, пропоную ознайомитись з деякими теоретичними викладками (Національна економіка - Круш П.В. Бібліотека українських підручників) відносно комунальної власності.Виключно теоретичними, тому що дійсний стан її залишається
невідомим, хоч вбийся, але кому зараз належать руїни в Україні навіть нет не знає. За звичай рахується, що воно нікому з дійсних власників, тобто - нам з Вами,- не потрібне:

Станислав Кукарека  Не. Там уже нечему работать. Половина снесена и застроена по новой, вторая половина - стоит как в фильмах ужасов. Кстати "Радикал" можно сдавать в аренду Голливуду за огромные деньги.... Оно уже никому не нужно, и давно никому не нужно.
Пожаловаться
29.06.2013, 21:26 Удалить 
Станислав Кукарека
Станислав Кукарека  То я еще не вспоминал про всякие Лепсе, Торгмаши, Юнности и Большевички... Все под нож И Львов то-же самое ждет по итогу. Это неизбежно, но это в целом даже нормально. Ибо альтернативы - это судьба Детройта... Ты этого хочешь?

Я цього не хочу, а навпаки, вважаю, що навіть руїни таких союзних брендів як: телевізор "Електрон", автобус ЛАЗ, мопед "Верховина" та ін.,- навіть руїни, разом з ліцензіями, ресурсами та відомістю, що найменше на 1/6 частині світу,- дозволять при правильному підході оновити виробництво та успішно його експлуатувати, але я не знаю в кого ж мені спитати за стан того, що нам всім належить. Можна зрозуміти нещадне використання основних фондів державної власності, трудових та природних ресурсів, все, що завгодно, тільки не абсолютну безгосподарність, а в кого спитати за це - не знаю. Інтернет мовчить, скільки підприємств в Україні збанкрутілих, скільки лежить і, саме головне, кому воно зараз належить. Тому на разі ось теоретичні викладки з цього питання. Зрештою, може хтось з Вас знає більше і поділиться своїм знанням. Що нейменше Станіслав може знайти тут відповіді на своє запитання, чому так сталося в Києві: велика частка роздержавлених об'єктів, зокрема в Києві, до приватизації перебувала в комунальній власності, а їхню приватизацію здійснював державний орган.(с)



4.5.3. Муніципальна (комунальна) власність

1. Природа і суть трансформації власності в незалежній Україні

На кінець 80-х років, до проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України, основні виробничі фонди в УРСР становили 331 млрд крб. і мали таку структуру, в %:

> державна власність - 82,8;

> колгоспна - 14,2;

> кооперативна - 1,8;

> особиста власність громадян - 1,2.

Різновидами загальнодержавної власності за правом розпорядження були:

^ союзна державна власність;

^ республіканська державна власність;

^ галузева (міністерська) державна власність;

^ місцева державна власність.

Жорстка монополія держави при завершенні екстенсивного розвитку економіки стала гальмом, призвела до застійних явищ, деградації. Тому з'явилася об'єктивна необхідність у плюралізмі форм власності, роздержавленні і приватизації.

Перехід від однієї форми власності до іншої може бути еволюційним (таким, що передбачає конкуренцію, банкрутство, поступовість приватизації і реприватизації) та революційним (таким, що передбачає експропріацію).

В Україні початок приватизації покладено прийняттям Закону "Про власність" від 7 лютого 1991 р.

Станом на 1 січня 1995 р. в Україні приватизовано 11 502 об'єкти. Однак у своїй основі це були об'єкти малої приватизації. Для активізації процесу приватизації і роздержавлення в 1995 р. в Україні була проведена масштабна сертифікатна приватизація (Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів"від 27.12.1994 р.). Фонд державного майна видав 270 ліцензій довірчим товариствам для діяльності з приватизаційними паперами. 77 ліцензій одержали інвестиційні фонди і компанії.

Недоліки сертифікатної приватизації:

^ недостатня законодавча визначеність призвела до фактичного обкрадання трастами населення;

^ установка на поповнення державного і місцевих бюджетів за рахунок коштів, отриманих від приватизації;

!!! велика частка роздержавлених об'єктів, зокрема в Києві, до приватизації перебувала в комунальній власності, а їхню приватизацію здійснював державний орган;

^ еволюційне завдання щодо приватизації було виконано революційними темпами при відставанні законодавчого регулювання і відсутності державної стратегічної установки відносно приватизації.
2. Сутність і ознаки комунальної (муніципальної) власності

Законодавче поле України містить термін "комунальна власність" - форма власності, суб'єктом права якої є територіальний колектив.

Поняття комунальної власності в законодавстві України виникає у грудні 1990 р. з прийняттям Закону "Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве самоврядування".

Законом визначалось:

^ комунальна власність становить основу місцевого самоврядування;

^ управління комунальною власністю здійснюють від імені населення відповідні місцеві ради народних депутатів і повноважені ними органи місцевого самоврядування;

^ до комунальної власності було віднесено майно, безплатно передане екс-СРСР і УРСР, іншими суб'єктами, а також майно, придбане місцевими радами за належні їм кошти.

Фактично право комунальної власності в Україні здійснюється з прийняттям Постанови КМУ № 31 від 5.11.1991 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-комунальних одиниць (комунальною власністю)".

Поняття комунальна власність охоплює власність як територій субрегіональних рівнів (областей, районів), так і базових територій (сіл, селищ, міст). Власність базових територій прийнято називати муніципальною власністю.

Муніципальна власність - це відносини спільного привласнення територіальною громадою населеного пункту майна, природних об'єктів, фінансових активів.

Ознаки муніципальної власності:

1) це суспільна власність населеного пункту;

2) це матеріальна і фінансова основа місцевого господарства, самоврядування;

3) це недержавна власність, така, що належить населенню відповідних поселень, а не народу в цілому чи приватному власникові.

4) від імені місцевої громади права на володіння, користування і розпорядження здійснюють обрані населенням місцеві ради та їхні виконавчі органи;

5) тісно пов'язана із забезпеченням соціально-економічних потреб населення цього територіального утворення.