Коли говориш про минуле, треба знати, який тоді був контекст - тобто інформація з категорії "а, це всі знають, навіть малі діти". А не тлумачити ті події в контексті сьогодення.
Тоді Росія ще була нормальною імперією.
Що таке імперія, як вона утворюється та функціонує? Можна завоювати
будь кого, але однією силою зброї території не втримати. Треба
розбиратися в усіх тонкощах місцевих справ. Цезарь оно 7 томів написав,
по тому на кожен рік. По них галлів вчені й вивчали потім.
Для того, щоб бути імперією, країні доводиться певним чином
пожертвувати своєю культурою, якщо хоче, щоб інші народи імперії
відчували, що це і їх держава.
Тобто, в Росії тих часів існувало своєрідне соціальне замовлення "ми
вас бачимо, чуємо, поважаємо, що у вас там відбувається, чим живете".
Зрозуміло, що люди відгукувалися та й починали письмово пояснювати що то
таке Україна. І ясна річ, російською. От і Гоголь так розпочав писати.
Зараз це цікаво і укр. читачеві, бо про минуле, і усна традиція ослабла.
А хто тоді вмів читати?
А нащо таке українському духовенству та знаті чи навіть освідченому
селянину? Вони таких народних оповідок самі в дитинстві наслухалися - на
7 "Вечорів на хуторі близь Діканьки" вистачить.
Це було щось таке, що вважалося споконвічним, не помічалося як
повітр"я. Ідея, про те, що фольклор треба цінувати й збирати, ще не
оформилася.
Ті, хто читав постійно, міг собі це дозволити, вже років у 25 грецьких філософів та римських істориків в оригіналі вивчали.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.