Майя Граф розчарувала Григорія Немирю

Європейські політики, бачачи критичну ситуацію в українській опозиції, давно зрозуміли, що питання звільнення Ю.Тимошенко є лише декларацією для піару так званих «опозиціонерів»

4 липня головний опозиційний євроінтегратор Григорій Немиря провів довгоочікувану для себе зустріч зі спікером Національної Ради Федеральних зборів Швейцарії Майєю Граф.

Нажаль, «персонального міністра закордонних справ» Юлії Володимирівни  ця зустріч дуже розчарувала.

Спробуємо розібратись що сталося. Які непорозуміння виникли між політиками?

Звичайно ж, з наближенням вільнюського саміту «Східного партнерства», який врешті-решт має позитивно вирішити питання щодо укладання Угоди про Асоціацію «Україна-ЄС», опозиція намагається усіма методами внести в інтеграційні процеси розбрат та хитання. «Якщо не ми, то ніхто!» - це головне гасло сьогоднішніх опозиціонерів.

Так, і Г.Немиря, тепер вже як один та чи не єдиний з найближчих, щирих соратників Юлії Володимирівни, намагається нав’язати представникам європейських держав ультиматум про звільнення Ю.Тимошенко, яке має стати ледь не головною умовою євроінтеграції.

В свою чергу, та на прикрість Григорія Михайловича, Майя Граф дала зрозуміти, що процес євроінтеграції України вже пройшов складний шлях та наближається до логічного позитивного завершення. До вступу України в ЄС усі європейські держави готові, зокрема, й швейцарський парламент декларує свою готовність до української євроінтеграції. Іноземка не зрозуміла до чого тут Юля Тимошенко, коли мова йде про всю країну.

Мабуть, європейські політики, бачачи критичну ситуацію в українській опозиції, давно зрозуміли, що питання звільнення Ю.Тимошенко є лише декларацією для піару так званих «опозиціонерів». Тим більше, що у Європі звикли відділяти кримінал від політики.

Г.Немиря, можливо лишився єдиним однопартійцем Юлі, який прагне добитися звільнення свого партійного лідера та в подальшому розраховує на величезні партійні та державні «бонуси». А можливо лише, як і усі інші, лише робить вигляд відчайдушної боротьби за Юлю, переслідуючи свої корисливі цілі.   

Якщо Захід вже відмовляє навіть «неофіційному послу Юлії Володимирівни в ЄС та США», це вже про щось говорить. Головне розчарування Немирі мабуть не доля Юлі, а те, що за кордоном він втрачає будь-який вплив. Ще рік-два, і Немирі вже не буде до кого звертатись, адже іноземці люди прагматичні, а який сенс допомагати міністру без портфеля і ув’язненій лідерці, яку підозрюють у причетності до вбивства.

Захід вже втомився від пустих обіцянок «опозиційних лідерів», адже законна українська влада щиро підтримує курс на європейську інтеграцію, і готова брати на себе відповідальність за цей процес.

Європейська інтеграція залишається головним пріоритетом української влади. На саміті у Вільнюсі Уряд дійсно розраховує підписати Угоду про Асоціацію, щоб там не розповідали люди з іншими політичними поглядами та, які б нові перепони не придумували б та не декларували б їх Заходу.