Нічий пророк

або Бог за кадром

Здається, в сучасному суспільстві Бог залишається ніби за кадром. Тобто ми десь там підозрюємо, що те, що нам часто пояснють випадковим збігом обставин, насправді чийсь хитромудрий план. Але на нашому повсякденному житті, на нашій щоденній поведінці ці підозри ніяк не відбиваються. Кінематограф, який є дзеркалом суспільних станів та процесів, чудово передає цю повсюдну відсутність Бога. На перший погляд, це стосується і фільмів «Пункт призначення», де показано, як група людей у дивний спосіб уникає загибелі в нещасному випадку. Однак утекти від смерти не так просто, тож зрештою всі ті люди гинуть один за одним у серії дивних нещасних випадків, де кожен наступний неймовірніший за попередній. Здається, нічого спільного з Богом у фільмі немає, навпаки, він показує типове пострелігійне суспільство, де від свідомости про Бога залишилися лише якісь рудименти у вигляді похоронних ритуалів, де смерть стала повноправним володарем. Бо це ж вона переслідує людину й особливо напосідається на тих, кому якось вдалося уникнути її присуду та вирватися з того танка смерти, з того хороводу, де вона вела перед. Одначе коли ми приглянемося, яким саме способом група людей уникає нещасного випадку в кожному з фільмів «Пункт призначення», то зрозуміємо, що, як і в сучасному суспільстві, Бог там цілком присутній. Єдине, що змінилося, це світосприйняття сучасної людини і тому вона нездатна пов’язати ті чудеса, які відбуваються, з іменем Бога.

            Адже у всіх п’яти фільмах люди залишаються при житті завдяки видінню, у якому було явлено те, що чекає попереду, в недалекому майбутньому. Якщо ж запитаємо, хто саме посилає ті видіння, спадає на думку лише одна відповідь. Це не може бути смерть, адже її завданням є знищити всіх тих, які є в її списку. Це може бути лише Бог, перед яким майбутнє лежить, немов на долоні, і який являє спасенне видіння своєму обранцеві. Нам залишається лише пригадати, як називають тих людей, які отримують від Бога різні одкровення та звіщають грядучі події. У всіх трьох монотеїстичних релігіях таких людей називають пророками.

Особливо яскравий приклад такої пророчої місії, яка мала врятувати життя багатьох людей, знаходимо в Біблії в особі пророка Йони, якого Бог посилає попередити жителів Ніневії про те, що за гріхи їхнє місто та їх самих чекає заглада. Йона є найбільш відповідним прикладом не лише тому, що завдяки його попередженню від грядучої катастрофи рятується ціле місто. Справа в тому, що в кожному з фільмів пророк ніби присутній на місці трагедії та гине, а відтак повертається в реальність і таким чином ніби повертається до життя. У цей спосіб нам показано смерть, а відтак воскресіння пророка, який, «воскреснувши», має врятувати інших. Тобто повторюється схема з життя пророка Йони: проковтнутий рибиною, він символічно вмирає, а відтак, виблюваний нею на суходіл, «оживає» та повинен після цього божественного втручання та після власного досвіду загибелі врятувати від неї інших, ставши для них рятівним Божим голосом.

            Ту саму схему бачимо у фільмах «Пункт призначення»: Бог, який залишається за кадром, посилає видіння певній обраній людині (яку також можна умовно назвати пророком) з метою врятувати життя всіх, які прислУхаються до його проповіді. І справді: ті, які прислухАються, залишаються при житті (як і мешканці Ніневії, прислухавшись до проповіді Йони), а ті, яким його слова видаються божевільною маячнею, гинуть у страшний спосіб.

З іншого боку бачимо, що фільм ставить діагноз ментальності сучасної людини, якій і на гадку не спадає спитати, хто ж саме послав ті видіння й урятував її та що Він таким чином намагався сказати? Тобто замість того, щоб побачити в цьому чуді милість Божого провидіння і прийти до Бога, який, зберігши її від смерти раз, може зробити це й надалі, людина повертається до своїх буденних справ, начебто нічого й не сталося, наче й не було того надприродного Божого втручання, якому вона завдячує своє життя. Їй і на думку не спадає вдатися до Нього з подякою та проханням подальшої допомоги. Відтак, у відірваності від Бога, людину настигає смерть.

Однак ціла сіль фільмів «Final destination» полягає в послідовній загибелі тих, які вижили завдяки «пророкові». Тому логічно запитати: Чому Бог в один момент щадить цих людей, а потім так просто віддає їх одного за одним смерті? Тут є дві причини. Насамперед у кожному з фільмів цієї серії постійно наголошується й відповідно показано, що НВС /Невідома Вища Сила :-)/  і надалі посилає своєму пророкові знаки, завдяки яким той мав би зберегти життя тим, по чиїх слідах іде кістлява з косою. Однак інколи пророк не розуміє цих знаків, часом вагається, отож запізнюється з попередженням, а часом ті, кого він попереджує, відмовляються йому вірити, відтак гинуть. А з іншого боку тут немає й сліду навернення та покаяння, як це було у випадку з пророком Йоною та жителями Ніневії, отож нема і тривалого результату Божого попередження. Більше того: ті, які вижили, грішать і надалі, часом іще більше, намагаючись насититися гріхом перед лицем неуникної, як вони гадають, смерти. Це, зокрема, добре показано в другій частині фільму, де егоїст Еван, що виграв перед цим купу грошей у лотерею, і наркоман Рорі, які уникнули було катастрофи, не змінюють свого стилю життя, а далі йдуть тією ж самою дорогою, отож і знаходять своє загибель. Та особливо яскраво це видно в четвертій частині фільму «Пункт призначення», де один із врятованих, Нік, говорить на 31-й хвилині буквально наступне: «Якщо ви праві щодо тієї аварії, тоді я піду насолоджуватися кожною відпущеною мені миттю. Займуся улюбленою справою: буду трахатися. Як помру, то хоч від оргазму». Бачимо, що врятовані роблять все навпаки, аніж слід було, відтак пожинають плоди своїх діл – погибель.