Так, кошти які свого часу зібрали лідери опозиції для втілення своїх особистісних мрій, мабуть закінчуються. Не змогли вони розрахуватися зі своїми вкладниками, тому й не дивна, а цілком реальна поява так званих політичних «тушок». Обіцянки якнайшвидшого повернення вкладів та віддячення ключовими посадами, не виконані. От і тікають з опозиційних лав обдурені депутати-бізнесмени. А тим часом керманичі опозиції розробляють нові технології фінансування. Не гребують вони навіть захопленням столичних ринків, вважаючи, що у подальшому це буде приносити до партійної каси, хоч якісь, але гроші.
Але розпочнемо з початку. 12 липня під час патрулювання співробітники внутрішніх справ Святошинського райвідділу столиці на території неіснуючого ринку «Шлях» (вулиця Зодчих, 44-52) намагалися в черговий раз припинити незаконну торгівлю, роз’яснюючи продавцям, що ніяких документів на існування ринку не має й тим намагалися застерегти людей від незаконних дій.
Невдовзі на ринок прибули представники громадської організації «Коаліція учасників помаранчевої революції», які до речі кожного дня виконували обов’язки так званої охорони ринку та провокували громадян не виконувати законні вимоги працівників міліції.
І тут нарешті з’явився головний фігурант подій та провокатор – Ірина Боднар. До речі, протягом 2013 року вона аж чотири рази затримувалася органами МВС під час проведення так званих опозиційних акцій протесту, що підтверджено складаннями адміністративних протоколів про вчинення правопорушень.
І нарешті, Ірині усміхнулася вдача. Утиснувшись у натовп вона кинулася на одного з правоохоронців та почала голосно волати про її побиття. Театральне дійство Боднар, трохи пізніше переросло у блокування входу до Святошинського райвідділу міліції, ідейними ініціаторами якого були Луценко і Москаль, з якими напередодні організатори заходу трохи порадились. І ось тут почали з’являтися замовники провокації та причетні до незаконного функціонування ринку представники політичних партій «Удар» та «Свобода», які вдалися до своїх найулюбленіших методів боротьби – побиття, застосування сльозогінного газу та димових шашок.
Під час, зовсім не мирної акції, тілесні ушкодження отримали 9 співробітників райвідділу, які до речі виконували свої службові обов’язки. Хочеться наголосити, що Врадіївські перевертні – це не усі правоохоронці, які вже як вогнища побоюються усіляких замовних акцій протесту, очікуючи чергових провокацій.
І ось найголовніше. Причетними до незаконного захопленням вже аж двох київських ринків («Лук’янівський» та згаданий «Шлях») є Артур Палатний (представник партії «Удар» у Київраді) та дуже близький до нього Сергій Ліщенко, відомий у кримінальних колах як «Ліча Троєщинський».
І це не дивно, адже й у Артура Палатного також яскраве кримінальне минуле. Він був причетний до кримінального світу Києва 90-их років й прославився саме тим, що у свій час привів юних братів Кличко в бригаду вбитого у 2005 році кримінального авторитета «Рибки» (Віктор Рибалко).
На фото: Владимир Кличко, криминальный авторитет «Боровик» (расстрелян в августе 2000 года в Киеве), криминальный авторитет «Рыбка» (расстрелян в мае 2005 года в Киеве), Виталий Кличко. Нью-Йорк, 1996 год, фото сделано перед заходом в офис Дона Кинга. Обратите внимание на видеокамеру в руках Владимира — именно на нее производится запись в видеороликах.
Невже опозиція догралася до того, що вже «гріється» від криміналу. Що ж лідери «Удару» та «Свободи» пообіцяли кримінальникам?
До речі, у пана Ліщенка спільно з паном Яремою є дуже вигідний бізнес у Києві – це близько 56 тис. МАФів, з яких вони отримують до 20 млн. дол. щомісячно.
У мене вкотре постає питання. Чому опозиція так рветься до влади, що навіть не гребує послугами бандитів та кримінальних авторитетів й коли нарешті наша опозиція стане врешті-решт демократичною?
Простіше за все вигукувати з трибуни «Бандитам-тюрми»!, але складніше провести чистки у власній політичній силі та врешті-решт покінчити зі своїми дружками з буремних 90-тих, які так і не змогли позбавитися свого кримінального минулого.