«Піррова» перемога здорового глузду .

Україна так і не змогла створити ефективну систему виконання рішень національних судів

Україна лідирує не тільки серед  «невиконавців» рішень Європейського Суду з прав людини, а й протягом років своєї незалежності так і не змогла створити ефективну систему виконання рішень національних судів. Через це лише декларацією залишається конституційна норма про обов’язковість виконання судових рішень на всій території України. Недосконалість системи виконання судових рішень лише посилює недовіру людей до судової системи в цілому, адже любий  адвокат напевне повідомить клієнту, що в Україні інколи непросто отримати навіть законне рішення, а ще складніше його виконати. Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» показує , що дійсно не все залежить від суду, яке ухвалює рішення, але виконання судового рішення залежить від , дуже часто, недосвідчених, непрофесійних та просто підкуплених державних виконавців.

Так,  наприклад, ще в  жовтні 2010 року Європейський Суд з прав людини у справі визнав Україну винною в нехтуванні права на справедливий суд під судового провадження проти судових виконавців (Заява № 19164/04 Дія 97 в. Україна), але на сьогодні судове рішення місцевого суду, яке зобов’язує судових виконавців вчинити дії направленні на примусове виконання судового рішення так і залишається невиконаним. Лише Прокурор Євпаторії , наче насміхаючись,  повідомив, що винний державний виконавець притягнутий до кримінальної відповідальності, від якої пізніше правда був звільнений у зв’язку із закінченням строків давності.

Тож, чи варто  вести багаторічні судові «баталії», якщо перемога може стати «пірровою» ? Доки  державні виконавці будуть мати повноваження ( як завершальна стадія судового провадження) відкривати або не відкривати , відкладувати або не відкладувати,  зупиняти чи не зупиняти, повертати чи не повертати, закінчувати чи не закінчувати виконавче провадження щодо виконання судових рішень, доти судові рішення не будуть виконуватися.