Греко-католики під крилом опозиції

А чи потрібна нам така духовність?

Не перестаю дивуватись процесам в релігійному житті нашої країни. Раніше ніколи не приділяв цій темі стільки уваги. Завжди хотілося думати, що церква – свята, духовна, якась вища матерія у порівнянні зі світським життям. Але як би не було прикро це пізнавати, церква на даному етапі еволюції в моєму світогляді асоціюється як «відкрите акціонерне товариство» або «політичний блок чи партія».

А чи потрібна нам така духовність? Напевно ні. Але глибоко віруючій людині важко довести протилежне.

На підтвердження моїм роздумам, нещодавно спілкувався з досить поважною людиною, яка вхожа як у впливові політичні, так і релігійні кола.

Здивуванню не було меж!!! Очільник департаменту зовнішніх зв’язків Української греко-католицької церкви протоієрей Олекса Петрів сприйняв «на ура» пропозицію нашої об’єднаної опозиції якось відреагувати на події у с.Врадіївка та планує від імені церкви критикувати правоохоронні органи і таке інше. Оце справжня церковна справа!

Активізувалися наші політичні діячі, вже розпочали передвиборні гонитви одні на одного.

Тільки я не розумію, а яким боком церква до цього всього, а особливо «уніати»? Я греко-католиків сприймаю виключно як комерційний проект Ватикану з розповсюдження католицизму на Схід. Нічого українського в них немає – це іноземці. Від їхньої української мови Т.Г. Шевченко перевертається в труні.

І загалом, якби церква займалась тим чим потрібно, звертала більше уваги духовному вихованню суспільства та хоча б половину заповідей Божих донесла до українського народу, то не було б у нас ні Врадіївки, ні Миколаєва, ні чогось подібного.