Не може заспокоїтись Арсеній Петрович. Скрізь у нього всі вороги, а якщо не вороги то «тушки». Мабуть, нечасто він в дзеркало дивиться. Адже те, що він робить з найсильнішою опозиційною політичною силою, створеною Тимошенко та командою, важко назвати прогресом чи т.зв. «об’єднанням».
Спочатку ворогами у А.Яценюка безпідставно стали А.Гриценко та М.Томенко. Стали чи їх «зробили - назначили» ворогами лише через те, що вони мають свою думку, яка не «повністю відповідає лінії партії» (читай - керівника політради).
Забуває Арсеній Петрович, що він прийшов фактично на все готове, він не створював «Батьківщину», а відразу отримав її, «об’єднався» і почав ділити, а практично «множити на нуль», починаючи з її центрального керівництва й закінчуючи регіональними (керівник Хмельницької організації В.Кравчук та інші).
Тільки одного А.Яценюк не розуміє, чи може навпаки, - розуміє - його головне «політичне щастя й майбутнє» лише в тому, що Юлія Володимирівна за гратами. В іншому випадку його місія була б достатньо мізерною та маловпливовою.
Паралельно в коло ворогів потрапив і М.Катеринчук, який активно піариться під вибори мера столиці. Саме його комічні рекламні листівки нещодавно заполонили Київ. А для Арсенія будь-яка ініціатива – наказова. Що й було доведено до відома Турчинова.
Назбиравши чергову когорту «ворогів лідера Яценюка», Турчинов планомірно буде поливати брудом власних колишніх соратників: Томенка, Гриценка та Катеринчука.
Складається враження, що «Батьківщина» тріщить по швах. А все починалось якраз з «Яценюкового об’єднання».
Можливо суть його діяльності й полягає у знищенні ворога «єдиної та непорушної влади». Дуже на це схоже. І це не лише думка автора, так вважають чимало політологів чи просто свідомих громадян, які відслідковують політичні перипетії у «Батьківщині».