"Навіть якщо вас проковтнули, у вас є два шляхи…"

Замальовка пори відпусток та міжчасся...

      "Навіть якщо вас проковтнули, у вас є два шляхи", – судомно пригадував полум'яний нардеп із партії, що була чітко приписана до опозиційних, і задкував, щосили намагаючись затулитися від клятих папараці бульварною газеткою та брендовою панамкою, щойно придбаною у бутику на "кровно зароблені" завдяки одному з чергових ВРадівських гешефтів.

"Зрештою, ми ж одним миром мазані, теє-то, як єго… пора б уже понять усім, так нє ж! Наче ми, найсправжніші борці за борню, не мусімо оддихнути так само, як оті провладні бугаї, що так і товчуться біля корита", – засмучувався і дратувався дедалі більш наш брендований і напівзасмаглий обранець, на якого зовсім "випадково" натрапили підіслані конкурентами із власної ж фракції журналісти… Але гнівні слова безсило тонули й плавилися у піску, і, вперше за час відпустки, довелося пошкодувати за відсутністю трибуни… такої рідної вже за кілька скликань від геть різних партій, такої надійної… Бо тут, на цьому "антинародному" пляжі, навіть мандат, мов тавром, пропікав крізь плавки, наче заперечуючи гарантовану недоторканність… Розчавлені незграбними недоторканними колінцями тюбики кремів для та проти засмаги, недопитий галон пивця та іще ота… симпатична кандидаточка у членкині партії лишалися на пляжі, а розпашілий чи то від палючого імпортного сонця, чи то від прицілів фотокамер вітчизняних ЗМІ-переслідувачів депутат ВРУ ретирувався у "нумера" і вже видзвонював помічникові…

…На іншому кінці пляжу відбувалася аналогічна несмішна, бо так вже набридла глядачам, трагікомедія із депутатом провладної фракції. Звісно, зі своїми деталями й уточненнями.

Але усе це не змінювало змісту того, що відбувалося: умовно розподілені й абсолютно випадкові ролі, що випали цим пішакам на шахівниці, не перетворили їх ані на полум'яних революціонерів, ані на тих, хто відданий якимось ідеалам чи чиїмось інтересам (окрім власних, звісно). І у скрутну хвилину кожен із них спробує або назадгузь втекти із навіки затуленим жовтою пресою обличчям, або й спробувати розібратися із геть знахабнілими папараці іншими методами.

…А "народ" щойно повернувся з роботи. Хто має її ще у цій країні, звісно. Або просто позбирався за вечерею біля телевізорів. Усе як завше. Ідилія. Електорат вечеря в хаті, лиш депутати не гудуть, мандати гріють десь на пляжі, а журналісти їх "пасуть"…

І скільки виходів у нас, народу, перетворюваного вже навіть не на електорат? І далі реготатися з "кумедних" кітч-шоу, сваритися через кольори партій-п'ятихвилинок, перейматися, хто ж там переможе на чергових виборах… і безнадійно забувати, що – хто б там із пішаків без принципів не переміг – програємо лише ми… Бо нічого не зміниться, поки буде "моя хата скраю"…

Джерело статті: http://politkuhnya.net/publ/raznoe/quot_navit_jakshho_vas_prokovtnuli_u_vas_e_dva_shljakhi_quot/6-1-0-137