Дуже багато розмов ведеться навколо цензури в ЗМІ. Представники опозиційних сил навипередки твердять про запровадження владою «темників» та знищення свободи слова в Україні. Майже кожен конфлікт із представниками нібито «незалежних мас-медіа» трактується як перешкоджання журналістській діяльності. А насправді, все залежить від того, хто, як і коли намагається використати ту чи іншу ситуацію або інформаційний привід у власних інтересах.
Нещодавно керівник інформаційного блоку ВО «Батьківщина» Олександр Абдуллін зібрав своїх колег по партії та провів роз’яснювальну бесіду, у ході якої екс-політтехнолог «СДПУо» заборонив депутатам давати будь-які інтерв’ю без його погодження, а особливо друкованим виданням «Сегодня» та «Вести». Свою позицію він мотивував тим, що журналісти та кореспонденти вказаних ЗМІ отримані матеріали можуть подавати у власній інтерпретації, що втрачає первинний зміст. Зокрема, інформація може сприйматись в іншому ракурсі, втрачати свій контекст, що негативно вплине на електоральну підтримку як структури, так і лідера ВО «Батьківщина». Будь-яке спілкування з кореспондентами ЗМІ повинні погоджуватись прес-службою «Батьківщини» та подальшим затвердженням готового до висвітлення журналістами матеріалу.
Що ж спостерігаємо? В середини найбільшої опозиційної сили відсутня довіра її керівництва до рядових членів партії. Не виключено, що зазначена вказівка «спустилась» від самого Арсенія Петровича, який дуже хвилюється, коли хтось з побратимів займається самопіаром, піднімаючи свій політичний рейтинг.
Крім того, заяву Абдулліна можна розцінювати як запровадження тієї самої «цензури». Виходить, що тільки у «правильних» мас-медіа можна подавати інформацію про ті чи інші події. Саме вони, на думку Абдуліна, висвітлюватимуть її у вигідному для опозиціонерів руслі, уникаючи незручних питань та коментарів. Про яку об’єктивність може йти мова?
Хоча, як це часто буває, можна завжди звинуватити у всьому владу. Незручні питання називатимуть провокаціями, а невигідні публікації - «темниками». Але як би не ховав Абдуллін своїх колег - депутатів від «незручних журналістів», від людей, що за них проголосували, правда рано чи пізно стане загальновідомим фактом.