Перша і друга частина нашої розповіді привідкрила завісу над утаємниченими фактами історії становлення українського громадянина Василя Любарця, в минулому – офіцера зв’язку Радянської, а згодом й Української армії, який дивним чином у 2013-му році виявився громадянином Сполучених Штатів, що брав активну участь у «Врадіївській ході», був одним із її ініціаторів та очільників.
Продовжуючи вивчення теми перевтілення відставного майора у агента американських спецслужб, стали відомими інші, не менш цікаві, факти з минулого й сьогодення Любарця.
До 2006 року Любарець, будучи тоді ще громадянином України, чотири роки здобуває спеціалізовану освіту у Державному коледжі штату Юта у США. Навчальний заклад цікавий тим, що, за інтернет-даними, використовується американськими спецслужбами для підготовки вузькопрофільованих спеціальностей, в т.ч. в галузі політології, геополітичних процесів, маніпулювання свідомістю і керування натовпом, психології, проведення інформаційних та PR-кампаній. Перелік чималий, однак суть зрозуміла – 4 роки навчання були не перекваліфікацією кадрів, а підготовкою ново завербованого агента для роботи на батьківщині і в інших цікавих для США країнах. Саме під час навчання у США Любарець перейнявся вченням популярної у цій країні релігійної течії мормонів, став адептом цієї релігії і був охрещений. Вільно оволодівши англійською мовою, Василь Любарець тепер становив не аби яку цінність для спецслужб.
Після навчання у Сполучених Штатах Любарець розпочинає свою нову кар’єру у відповідності до отриманих знань та навичок – бере активну участь в акції «Україна без Кучми» на початку 2000-х в якості рядового організатора протестних заходів, водночас вивчаючи внутрішні процеси в Україні і збираючи інформацію про перебіг як самої акції, так і політичних лідерів тогочасної поки ще Батьківщини. Достеменно невідомо, в когорті яких політичних гравців формував свої вподобання Любарець, однак у 2004-му він стає уже активним учасником «Помаранчевого Майдану», консультуючи «польових командирів» з питань організації натовпу і психологічного впливу як на самих мітингуючи, так і на владу з допомогою останніх. Що було далі, усім добре відомо. Команда Ющенка, приведена до влади за допомогою американських консультантів і тих же американських доларів, втрималась до 2010-го. Наслідки і усі перипетії тієї пори свіжі у пам’яті кожного українця, але не Василя Любарця.
Виконавши покладене на нього завдання, учасник «помаранчевої революції» у 2006-му році виїжджає ще громадянином України у Варшаву, після чого його життєвий шлях лежить у площині заокеанських подорожей. Мабуть з початку 2005-го, часу інавгурації Ющенка, до його політичного фіаско у 2008-му нагляд за українським сектором здійснювали інші закордонні діячі плаща і кинджала. Благо, саме в цей період їх в Україні з доброго благословення Віктора Андрійовича було вдосталь – і в політиці, і в економіці, і в тих же спецслужбах, тільки вітчизняних.
А тепер, мабуть, найцікавіша метаморфоза в біографії Любарця – як для нього самого, так і для всіх, хто його знав від народження. У 2006-му році Василь Любарець востаннє покидає країну громадянином України, а уже у 2008-му повертається з паспортом ГРОМАДЯНИНА Сполучених Штатів Америки. При чому – доволі забезпеченим громадянином, мешканцем американського міста Солт Лейк Сіті і водночас - лідер-президентом компанії з багатомільйонним бюджетом «Карпатія». Згодом Любарець перевозить у штати усю родину, дружину й трьох дочок, які також отримують американське громадянство, причому – без зволікань і відомої у цих питаннях американської бюрократії.
Саме з 2008-го починаються активні подорожі Любарця, причому переважна більшість кінцевих точок прибуття знаходиться або в Західній Європі, або ж за океаном – у Сполучених Штатах. Хто хоча б колись дізнавався про ціни на авіа-перельоти, тим паче – через Атлантику, здивується – звідки такі кошти у відставного військового? Маршрути активних географічних подорожей Любарця здивують найзавзятішого мандрівника – Сполучені Штати (зрозуміло – там нова батьківщина), Нідерланди, Франція, Італія, Німеччина, Туреччина … загалом усіх і не перелічити. Що за інтереси виникли у Любарця у цих та інших країнах після отримання американського громадянства, залишається таємницею для його співвітчизників і родичів, однак, мабуть, не для нових господарів – спецслужб США.
Нове пришестя Любарця у вітчизняний протестний рух в якості його організатора й ініціатора ознаменовано уже літом 2013-го, але детальніше про це у наступній частині. Наразі за читачами залишаю поле для роздумів і попередніх висновків.