Жахлива правдоподібна історія

… для операции за рубежом собрали 100 тыс. евро Операция неуспешна. Ребёнок потерян. Хоронить ребёнка некому. Родители решением суда за неуплату налогов с благотворительной помощи посажены в СИЗО.

Прочитав статтю у газеті «День»:

«Засвідчена нотаріусом... доброчинність

Кабмін запропонував зміни до законодавства, які громадські активісти вже охрестили «забороною людям допомагати одне одному», Тетяна Катриченко, 6 вересня, 2013».

Написав до неї коментар, котрий викладено нижче:

«Ми – злочинці!».

Під таким гаслом повинні були, ні, не зараз, а вже давненько, років 3 тому, вийти благодійники, сім’ї заробітчан, протестуючі проти Податкового Кодексу.

Але не сталося! Чому?

Бо реально в Україні відсутня опозиція. «Соглашатели!»

А ті хлопці, хто й залишився реальною опозицією, ніде, ніколи й нічому не навчалися!

Вони б і організували протести по всій країні, але ніхто ж не напоумив. А там, де реально є кошти на експертизу та наукову діяльність із державотворення (хай навіть ці кошти і дали Яценюку-Кличко-Тягнибоку олігархи), цим відчайдухам ніхто допомагати не спішить. Звичайно, інколи використовують. Як «бронебійну силу».

До чого все наведене? А до того, що Міністр, пані Олена Лукаш стовідсотково права, коли вказує, що названим у статті законопроектом тільки ліквідовується колізія у законодавстві. Колізія, це коли, наприклад, на 2-х кресленнях у одному й тому ж місці проходять 2 труби. Чи на онлайновій кадастровій карті Держземагентства дача якогось пана Олійника вказана чи не посеред Київського водосховища.

Отаке буває і із законами.

Тобто, «старі» Цивільний та Податковий Кодекси містять норми про оподаткування, як благодійної діяльності, так і грошей на виховання діточок від заробітчан, зароблені ними на сечі та фекаліях літніх багатих європейців.

А де Ви були раніше, пані Кудиненко? Чому не підтримали Податковий Майдан якраз у цьому питанні?

Було б доцільним викреслити все вказане у Цивільному та Податковому Кодексах, а не приводити у відповідність «благодійні закони».

Але… Є корупційна складова.

Тому й пропоную пані Катриченко вивчити досвід європейців і поділитися ним із нами. Одночасно запропонувати всім благодійним організаціям і організаціям заробітчан на основі вказаного досвіду через реальних опозиціонерів подати відповідні законопроекти, звернутися до Президента із проханням про їх терміновість.

Скиглення справу не вирішує».

А вже сьогодні на «задану тему» читаю іншу статтю:

"Лікбез" для Мін'юсту та пропозиції для подальших дій

06.09.2013 Анна Гулевська-Черниш, директор Українського форуму благодійників, спеціально для УП.Життя».

У пропозиціях авторки побачив як раціональне зерно, так і того «рака, котрого заводять за камінь».

Раціональне у наступному:

«У зв'язку з цим, благодійникам бачиться наступний цивілізований вихід з ситуації, що склалася:

… Представники Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України та громадянського суспільства сідають спільно за круглий стіл та визначають існуючі законодавчі перешкоди, які дійсно стоять на заваді української благодійності та складають план дій щодо їхнього усунення…».

І це потрібно робити терміново. Бо проаналізувавши нижче викладену гіпотетичну, але правдоподібну жахливу історію, прийшов до висновку у її можливості. Згідно із діючим законодавством.

«Мы в ЕС. Законы стопроцентно выполняются. Родители для операции ребёнку в зарубежной клинике собрали 100 тыс. евро (более 1 млн. грн.) с помощью радио, газет, друзей и просто неравнодушных.

Операция неуспешна. Ребёнок потерян. Хоронить ребёнка некому. Родители решением суда за неуплату налогов с благотворительной помощи в сумме более 170 тыс. грн. (не облагается сумма в 1600 грн.) посажены в СИЗО. А им едва хватило этих 100000 оплатить операцию».

Як читач зрозумів, справа зовсім не у нотаріальному посвідченні благодійності. Головне – законодавчо благодійність повністю звільнити від податків. Звичайно, підстрахувавшись проти корупційних та шахрайських схем у благодійності.

Те ж саме стосується зароблених за кордоном заробітчанами коштів. Це заробітна плата, із якої сплачені податки. Хай і за кордоном. Вдруге оподатковувати – це відбирати хліб у дітей (звичайно, це сказано образно). Хоча тут теж можливо відмивання брудних грошей та інші зловживання.

Але ж пані Анна Гулевська-Черниш у статті справедливо вказує на ризики корупції і зловживання благодійністю. Як від них застрахуватися?

Можливо хтось із читачів знає?