Напередодні Вільнюського саміту протистояння в українській поки що номінально «об’єднаній опозиції» набирають оборотів. Кожен з учасників політичного тріумвірату прагне забезпечити для себе підтримку європолітиків в контексті наближення президентських виборів і паралельно скомпрометувати опонентів. «УДАР» Кличка, «Батьківщина» Яценюка-Турчинова і тягнибоківська «Свобода» вирішують кожен для себе питання ідентифікації у європейському співтоваристві. І якщо перші дві сили асоціюються з чемпіоном і «незаконно ув’язненою», то «Свобода» із своїми антисемітськими гаслами виглядає гадким каченям з неонацистським душком.
Тема європейської підтримки вітчизняних політсил вкотре була піднята під час зустрічі представників «УДАРУ» та «Батьківщини», а саме – В.Кличка, А.Яценюка, Г.Немирі та політтехнолога «УДАРу» Р.Павленка з екс-Президентом Польщі О.Кваснєвським та екс-Президентом Європарламенту П.Коксом.
Цікавим фактом в перемовинах стало те, що, окрім обговорення питань щодо голосування в українському парламенті пакету євроінтеграційних законів, Кокс і Кваснєвський спрямували свою увагу до третього члена опозиції – «Свободи» і її лідера Тягнибока в частині дедалі більшого скочування останніх до відвертого антисемітизму.
Наразі не зовсім зрозуміло, чи це була гра на політичних амбіціях, чи проста цікавість з боку європолітиків, однак і Кличко, і Яценюк заковтнули наживку і активно «злили» Тягнибока із «Свободою», наголошуючи на неприйнятності нових проектів «побратимів», насамперед акції «Умань без хасидів» та аналогічних заходів в період святкування єврейського нового року - Рош а-Шана, яке є одним із найшановніших у єврейському світі. Позиція Кличка з Яценюком зрозуміла – удома вони змушені грати ролі союзників, на виході ж, тобто у Європі, необхідно дистанціюватись від «Свободи», оскільки там її відверто не сприймають і не розуміють.
Однак, якщо за кордоном «Батьківщина» і «УДАР» уклали свого роду «пакт про ненапад», то в Україні справи виглядають дещо інакше. Продовжуючи тему розрізненого святкування Дня Незалежності українською опозицією, варто також звернути увагу на кроки піар-служб партій, які на початку вересня навипередки намагались просунути своїх лідерів на зустріч з новопризначеним у серпні Послом США в Україні Джеффрі Пайєттом.
Причому питання стояло кардинально, - за Фоменком: «хто перший встав, того і тапки». І якщо В.Кличко, зважаючи на лояльніше сприйняття його персони Посольством США і роботу партійних піарщиків, все ж таки спромігся отримати «право першої ночі» в ролі нареченої 4 вересня цього року, зустрівшись з Пайєтом, то Яценюк і компанія наразі докладають усіх зусиль, щоб їхня зустріч з Послом відбулась якомога швидше після «чемпіона». Від цього залежить, насамперед, формування загального бачення Пайєтом опозиції в Україні та розстановки акцентів в питанні лідера. І знову за Фоменком про тапки…
Фінансування виборчих кампаній і лобіювання підтримки на Заході – першочергові завдання для кожного з тріумвірату опозиції. На часі бачимо, що першим в якості пасхального ягняти від «УДАРу» і «Батьківщини» буде злито «Свободу» як неприйнятну для Заходу і Росії водночас.
Питання ж самостійної участі усіх трьох у президентських перегонах уже ніхто не ставить під сумнів, залишиться тільки визначити час, коли в хід підуть заздалегідь заготовлені компромати і бруд, адже, за законом жанру, зостатись повинен тільки один.