Десять? Чи краще один?

Допоки?

Британські футбольні фанати, які, за їхніми словами, приїхали підтримати команду Англії в її вівторковій (10 вересня) борні з українцями, напередодні матчу доволі серйозно постраждали під час бійки, “спровокованої українськими хуліганами” (див. повідомлення інформагентств). І відбулось це не на Софіївській Борщагівці чи Куренівці, а на Хрещатику. Чи можна уявити щось “центральніше”?   

Сам факт “жагучої приязні” між уболівальниками різних команд – не щось вельми неординарне. До цього слід звикнути й, очевидно, зробити висновки. За якими мають бути відповідні дії. Це як в науці. Яку, на жаль, в Україні – за слушним висловом нашого американського співвітчизника професора Осипа Мороза – у кращому разі патріотизмом підміняють.

Опитування, проведене серед тих, хто минулого року був гостем України під час фінальної частини Євро, засвідчило, що лише третина їх не проти відвідати нашу країну бодай ще один раз. А що ж решта? Питання риторичне.

У багатьох країнах (до частини з них, розташованих на заході від своїх кордонів, Україна аж надто прагне приєднатись, повсюдно – й особливо після останніх вельми “дружніх обіймів” північного сусіда – декларуючи це) дієвою (й не вчора створеною) є туристська поліції, яка переймається, передовсім, безпекою закордонних відвідувачів. Бо ж і в “цивілізованому світі” не бракує тих, хто про Закон згадує, лише опинившись за ґратами. Створити ж цей орган правопорядку – що “два пальці об асфальт”, казав (чи вживає й нині?) Юрій Луценко. Адже потрібно для цього лише одне – ВОЛЯ керівництва чи то держави (в особі її керманичів), чи то місцевої влади. А про “навантаження на бюджет” й не варто згадувати: як завважив один німецький журналіст, спостерігаючи за поведінкою нашого люду на зупинці громадського транспорту на тому ж таки Хрещатику: “У вас (себто у нас) вся міліція може жити (читай – отримувати пристойну платню) на одній цій зупинці”.

Останній випадок з англійськими фанами зайвий раз продемонстрував й рівень підготовки тих, хто покликаний забезпечувати громадську безпеку. І не в Томашполі чи Вапнярці, до яких не кожен вітчизняний турист дістанеться, а в тримільйонній столиці 40-мільйонної держави. Жоден із міліціянтів, що прибули на місце пригоди, не володів належно англійською. Що, певне, й змусило постраждалих громадян Туманного Альбіону, відмовитись написати відповідні заяви.     

Одне з правил (аксіом?) туризму – “Позитивна реклама приведе вам (нам) одного туриста, негативна – відверне десятьох”. Ось Вам і тлумачення назви допису-міркування…