Центр і периферія: від цифрового розриву до інтелектуального виключення

Довгий час проблема цифрового розриву, яка полягає в першу чергу в нерівномірному доступі мешканців різних регіонів світу до Інтернету, вважалася чи не головною перешкодою інформаційному суспільству

Після 15-ти років боротьби за цифрову рівність, цифрова прірва між Північчю та Півднем не зменшилася, незважаючи на значні зусилля урядів країн, що розвиваються направлені на розбудову інфраструктури масово­го широкосмугового доступу до мережі. Навпаки лінія розтину стала більш чіткою на південних кордонах Сполучених Штатів та Європейського союзу.  Стан розвитку інфраструктури широкосмугового Інтернет-до- ступу більшості країн Африки та багатьох країн Латинської Америки зали­шається вкрай незадовільним для будь-яких претензій на участь у глобально­му «суспільстві знань». Однак навіть в тих країнах де цифрова прірва в сенсі масової доступності широкосмугового доступу здається ледь не подолана, як наприклад в Україні, масова доступність знань не збільшується, а навпаки має тенденцію до зменшення.

Ще більшою проблемою ніж власне «цифрова прірва» є те, що неолібе­ральна модель «розбудови глобального суспільства знань» насправді створює нові ще більш кричущі нерівності у доступі до них. Замість реалізації великих обіцянок всезагальної доступності знань та електронної демократії, ми спо­стерігаємо посилення нерівності навіть у розвинених країнах, а ще більше в країнах периферії та напів-периферії. Наприклад, через прогресуючу комер­ціалізацію та товаризацію наукового знання дослідження нових запатентова­них речовин та матеріалів виявляється доступним лише невеликій кількості провідних наукових центрів у розвинених країнах [1]. Нагнавши ціни на на­укову періодику видавництва монополісти значно збільшили свої прибутки, але фактично позбавили більшість університетів та наукових інституцій на­віть у США та Європі можливості передплатити необхідні наукові видання в повному обсязі (так званий «Serials crisis») [2].

У Східній Європі та, зокрема, в Україні ситуація виглядає ще більш трагічною та парадоксальною. Адже у другій половині ХХ-го сторіччя ці країни досягли дуже високого рівня освіти та створили потужні наукові інституції світового рівня. Україна, наприклад, ще на початку 1990-х років, мала сотні інститу­ції здатні виконувати дослідження світового рівня та готувати спеціалістів найвищої кваліфікації фактично у всіх галузях сучасної науки, зараз жодна з існуючих в країні інституції не може повною мірою претендувати на світовий рівень підготовки кадрів та виконання досліджень, принаймні, за більшістю напрямків своєї діяльності [3]. Тенденція до остаточного розвалу української науки стала очевидною в останні роки, коли радянський науковий доробок та радянська наукова інфраструктура остаточно вичерпалися та занепали, а радянські наукові кадри в основному вийшли далеко за межі працездатного віку. Відповідно, в останні роки почало спостерігатися зниження кількості публікації українських вчених, які індексуються у міжнародних пошукових системах (наприклад, Scirus) за більшістю наукових напрямків на фоні загаль­носвітової тенденції до швидкого зростання кількості публікацій [4].

Основною та безпосередньою причиною занепаду української науки та виключення українських вчених із світового наукового контексту слід вва­жати неоліберальну економічну політику скорочення видатків на науку та освіту до «економічно обґрунтованого» рівня, що фактично означало відмове від власної (тбодепоив) наукової інфраструктури на користь використання наукових розробок розвинених країн світу, де наука є більш «економічно ефективною». На практиці, як і скрізь в світі де ця політика застосувалася [5], це призвело до руйнації інноваційного потенціалу країни та підриву здат­ності до впровадження навіть нових зарубіжних технологій.

Розвиток «інформаційного суспільства» в Україні парадоксальним чином сприяє подальшому інтелектуальному виключенню української науки та суспільства загалом з «глобального суспільства знань». Останній цвяхом не тільки в гроб української науки, але і у загальну доступність знань для насе­лення України буде запровадження примусового дотримання прав інтелекту­альної власності

Відсутність «верховенства права» та, відповідно, жорсткого примусу до до­тримання прав інтелектуальної власності парадоксальним чином створювала можливість для доступу через Інтернет-мережу до інтелектуальних продук­тів з усього світу, справді створюючи ілюзію інтеграції України до світового «суспільства знань». Мова йде не лише тільки про МРЗ з піратською музикою, голлівудське чи навіть арт-хаузне кіно, яке в Україні неможливо було отрима­ти інакше ніж через піратські мережі. Мова також і про книжки та наукові пу­блікації, отримання яких в умовах колапсу книговидавництва та системи пу­блічних бібліотек стало можливим для української інтелігенції тільки шляхом порушення прав інтелектуальної власності. Певний час телекомунікаційні оператори в Україні були зацікавлені в тому, щоб через їх мережі користувачі могли отримувати доступ до «контрафактного контенту», адже це збільшува­ло привабливість підключення. Однак зараз в умовах різкого зниження цін на широкосмугове підключення та насичення ринку вони не можуть більше роз­рахувати на отримання прибутку тільки за рахунок послуг доступу, отже вони тепер зацікавлені у наданні платного, а відповідно ліцензійного контенту. За­раз, через високу конкуренцію між телекомунікаційними операторами, ціна широкосмугового підключення в Україні чи не найнижча у світі.

Цього року уряд Сполучених Штатів назвав Україну «пріоритетною краї­ною» для боротьби з піратством (Priority Foreign Country (PFC) under the US's 'Special 301 statute [б]. Український уряд вже відзвітував про чергове закрит­тя великого файло-обмінного ресурсу FS.UA. За згодою бізнес кіл в середині та за межами України остання продуховина, остання «хвірточка до Європи» буде закриватися. Скоріше за все не тільки масовий український споживач невдовзі буде позбавлений можливості дивитися зарубіжне кіно на свій смак (з метою підтримання відносно прийнятних цін відбуватиметься зменшен­ня асортименту інтелектуальної продукції, яка буде легально постачатися в Україну, доступним залишиться лише найдешевший масовий сегмент, який вирізняється примітивністю та низьким художнім рівнем). Навіть більш важ­ливо, що українські вчені, викладачі, студенти, просто допитливі люди - влас­не всі українські громадяни будуть позбавлені можливості доступу до нау­кових знань, адже купити ліцензію на доступ вони не зможуть з очевидних економічних причин, а канали піратського доступу до знань будуть найближ­чим часом перекриті насильницьким чином. Отже за продовження неолібе­ральної капіталістичної глобалізації слід очікувати не розвитку, а деградації «знаннєвого суспільства» в Україні, подальшого занепаду науки і освіти, зни­ження культурного рівня населення, загалом - інтелектуального виключення української науки та суспільства в цілому з «глобального суспільства знань», якщо таке суспільство справді існує. Принаймні можна стверджувати, що за продовження неоліберальної глобалізації нас очікує зростання інтелектуаль­ної прірви між елітними групами у середині розвинених країн і рештою світу. Можливо, швидкість зростання цього розриву буде найбільшою саме в таких напів-периферійних регіонах, як Східна Європа де ще недавно існувало ро­звинене «суспільство знань», яке зараз катастрофічно швидко руйнується під цинічними гаслами його розбудови.

Примітки

1.       Nelson R., The Market Economy, and the Scientific Commons, 2003-2006, http://www.law.umich.edu/centersandprograms/olin/papers/Winter%202006/ nelson.pdf

2.       George Monbiot, The Lairds of Learning, August 29,2011, http://www.monbiot. com/2011/08/29/the-lairds-of-learning/

3.       Yegorov I., Voitovych A., Ukraine: Science and Technology Profile, British Council 2004. 77 pages.

4.       Рыбачук, В. П., & Попович, A. C. (2011). Проблемы и перспективы инноваци­онного развития экономики. Материалы XVI международной научно-практи­ческой конференции (стр. 164 - 168). Киев-Симферополь-Алушта: ИТ АРИАЛ.

5.       Nelson R., The Roles of Research at Universities and Public Labs in Economic Catch-up, 2005, http://wwwO.gsb.columbia.edu/ipd/pub/Mazzoleni_Nelson-- IP_paper_l_6_06.doc

6.       USTR Annual Special 301 Report on Intellectual Property Rights, 01 May 2013, http://www.ustr.gov/sites/default/files/05012013%202013%20Special%20 301%20Report.pdf