«Українська правда» - читачам: «Ми не публікуємо “джинсу” »

Після викривальних публікацій «УК» - («Української кривди» - прим. автора) стосовно «Української правди» остання таки вирішила відповісти.

Що цікаво, автором матеріалу є така собі особа – Українська правда, з чого не зрозуміло чия саме це позиція.  Із текстом відповіді можна ознайомитись тут:

http://www.pravda.com.ua/articles/2013/09/11/6997719/

Варто згадати один цікавий факт – повний ігнор «УП» серйозної розмови на тему «УК» аж до викривальних матеріалів у джинсі.

Олена Притула (головний редактор та власник «УП» - прим. автора) в перші дні існування «Української кривди» дала свої оцінки про нове видання. Зокрема, вона зазначає у своєму facebook (обережно – російська мова! – прим. автора):

«Нам не привыкать», «значит нас боятся», «не думаю что Фирташ – скорее Медведчук», «не стоит обращать внимание», «мы выше этого»…

(Нам не звикати, значить нас бояться. Не думаю, що Фірташ, скоріше за все Медведчук. Не варто звертати увагу, ми вищі за оце).

Отже, як ми бачимо, пані Олена не вбачає жодної загрози в існуванні своїх викривальників, тоді ще думаючи, що вони просто не мають потрібної інформації аби очорнити їхню агенцію на всі 100 відсотків.

Однак, відтоді, як почали з’являтись перші матеріали про джинсу на сайті «Української правди», а згодом і злам самої сторінки -  жваво заверещали наввипередки видатні грантоїди на кшталт Вахтанґа Кіпіані, котрий у своєму facebook зазначив, що «УК» - “друкувала всяке лайно”. Яке саме «лайно» гранітоїд пояснити не зміг, хоча є редактором «Історичної правди», тому міг би пояснити свою точку зору в розгорнутому вигляді й не лише в facebook, а принаймні в своєму блозі на «УП». То було б набагато логічніше та серйозніше. (із логікою та серйозністю в Кіпіані значні проблеми, позаяк показ його «Історичної правди» цікавить лише мешканців Львівщини на сумнозвісному джинсовому каналі «ZIK». – прим автора).

У чергу за ним, у блоґах на Кореспондент.нет відписався такий собі Юрій Луканов. Людина, на якому печатки вже ставити нікуди, тому на ньому навіть не будемо зупинятись. Суть його повідомлення зводилась до того, мовляв, зараз невідомо хто очорнює українських журналістів і втілює думку, що абсолютно всі українські журналісти є продажні! (іще така велика таємниця – прим. автора).

Уся перелічена вище команда грантоїдів із великим апетитом і написала публікацію на «Українській правді» під назвою “Офіційно”, авторство якої належить буцімто – Українська правда. Це вже навіть не журналістські стандарти – це стиль життя, обманювати свого читача.

Читачеві пропонується повірити в те, що «УП» не публікує джинсу. Нас наче вмовляють: ну повірте нам, будь ласочка, ми ж такі хороші! Не засмучують добродіїв навіть скріни листування редакторів на журналістів. Логіка є звичайною: відкидаємо всі звинувачення та прагнемо своєї версії. Рівень дитячого садочку – ми цього не робили, ні – це не правда! Либонь твердження, що на безриб’ї й рак риба віднині є засадами журналістики на «УП».

Особисто я вважаю, що «УП» не здатна надати доказів своєї не джинси. Приміром, викласти матеріали з внутрішньої документації, внутрішнього листування з-поміж редакторів тощо. Загалом, інформації, котра не є за законом комерційною таємницею. То б було своєрідною логічною відповіддю до «Української Кривди». Проте, чомусь колектив «Української правди» не надав жодних доказів своєї порядності.

 Натомість, можна припустити, що саме зараз «УП» знищує свою чорну бухгалтерію та матеріали листування з джинсозамовниками. Браком часу й можна виправдати таке недолуге виправдання газети.

За що боролись, на те й напоролись або те що їхало, то й здибало.