Коріння козацької символіки: звідки воно?

Вразивши Європу вдалими походами, козаки усвідомили потребу створення власної символіки. А чи знаєте ви, що історія деяких зображень починається ще за кілька століть до появи козацтва?

Білий хрест та свята Покрова

Корогва — найбільша святиня українського козацтва. Втрата прапора для запорожця, як і для його предків, давніх русів, була рівнозначною поразці, ганьбі. Перший відомий нам з історичних джерел козацький прапор — червоне полотнище, на якому білий хрест. І в майбутньому ми будемо часто бачити поєднання саме цих кольорів на козацьких знаменах. На думку професора Володимира Сергійчука, традиція ця йде від родинного герба прославленого за­порозького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького. Використання червоного кольору не є новим для України.  Він переважає  на руських бойових стягах часів Київської Русі, зображених на мініатюрах Кенігсберзького літопису. І в добу Богдана Хмельницького, за словами історика Івана Крип’якевича, у знаменах чітко переважає червона барва. Однак вона не є однозначно національним кольором. Поєднання жовтого та синього (блакитного) кольорів зустрічаються і в розписі Софійського й Володимирського соборів, і в одязі та символіці козаків.

На козацьких прапорах XVI—XVIII століть зображувалися сонце, місяць, зірки, коло, олені, зброя, святі — все, що було на той час характерним для мотивів українського народного образотворчого й декоративного мистецтва.

За свідченням зарубіжного історика Михайла Антоно­вича, на корогвах, які супроводжували запорожців у похо­дах на Крим, Туреччину, в Західну Європу, було вишито образ святої Покрови. Прапори з цим зображенням майоріли під час походів і боїв Косинського, Наливайка, Сагайдачного...

Козак із самопалом

«Вперше постать козака (без мушкета, з самою тільки шаблею) зустрічається на печатці гетьмана Гната Васильовича (1596 р.)», стверджує дослідник національної символіки львів’янин Андрій Гречило. Є підстави твердити, що саме в такому вигляді козацький герб існував і раніше. Наприклад, його згадує український літописець Григорій Грабянка, описуючи клейноди 1578 року. Це зображення озброєного запорожця зустрічатиметься на печатках і прапорах дніпровської вольниці аж до зруй­нування Катериною II Запорозької Січі в 1775 році. Воно буде основним символом козацької держави Гетьманщини, що існувала з початку визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до ліквідації гетьманської посади у 1764 році.

Козак із самопалом мав шанс стати і гербом УНР. М. Грушевський називав його найближчий тогочасним українцям за часом і традицією. Однак потім вибір було зупинено на тризубі. Але вже в 1918 році зображення лицаря стало гербом Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Історія козака з самопалом продовжується й нині. Згідно з Конституцією України 1996 року, він має бути складовою великого герба України.

Архангел Михаїл

Цей ангел відомий як покровитель Києва, яким став ще у ХІІ столітті. Однак у пізніші часи він був ще й патроном запорізького козацтва та мав загальнонаціональне значення. Його образ постійно використовується на козацьких знаменах. Прапори із зображенням архистратига Михаїла супроводжували походи війська Богдана Хмельницького. Згодом, коли з тридцятих років ХVII століття українське козацтво починає заселяти території Слобідської України, архангел з’являється й на прапорах місцевих полків та сотень.

Велика частина козацьких клейнодів була вивезена за кордон, у першу чергу – до Росії. У дореволюційний час у Преображенському соборі в Санкт-Петербурзі було двадцять курінних запорозь­ких знамен, три бунчуки, срібна булава, вісім козацьких паніка­дил — клейноди Задунайської Січі. У трид­цятих роках вони зникли, куди – не відомо. Велика збірка козацьких клейнодів була також в Ермітажі. Перші десятиліття ХХ ст. відзначилися спробами повернути пам’ятки до України. Однак були вони безуспішними.