Лондон готується до одного з найяскравіших судових процесів останнього десятиріччя, який, на думку багатьох юристів, затьмарить навіть тяжбу між Абрамовичем та Березовським. У двобої зійдуться не лише найбагатші українські олігархи Віктор Пінчук та Ігор Коломойський, але й найтитулованіші британські юристи, які представлятимуть їхні інтереси: королівський адвокат Тоні Грабинер проти іншого королівського адвоката Лоуренса Рабиновича.
Англійські медійники вже жартують з приводу того, в кого їм доведеться купляти права на пряму трансляцію судових засідань, а лондонські букмекерські контори вираховують формулу, яка допоможе їм отримати більший дохід від ставок.
В цей час, поки англійці лише планують і мало собі уявляють, як все буде відбуватися, українські журналісти вже рахують прибутки. При чому роблять уже не перший місяць.
Навесні, коли Пінчук з Коломойським оголосили один одному війну, головний редактор «Української правди» Олена Притула, більш відома широкому загалу як колишня коханка Георгія Гонгадзе, декілька разів зустрілась з Пінчуком, який за сумісництвом є зятем екс-президента Кучми. Варто нагадати всім відомий факт про вкрай негативне ставлення Олени до Кучми та його родини. Але це не завадило Пінчуку домовитися з нею по двох пунктах: по тому ж Кучмі та по Коломойському. Як таке могло статися? Кажуть, грошей багато не буває.
Це прислів’я, схоже, Олена добре засвоїла. Після ряду публікацій «Української правди» проти Коломойського, в тому числі про «Аеросвіт», Ігор Валерійович не примусив довго чекати і з притаманною йому манерою втрутився в ситуацію – «Українська правда» отримала два позови до суду загальною сумою більше 100 тис. від телеканалу «1+1», який належить Коломойському.
Як би Олена не пручалася, Коломойський змусив її погоджуватися на його умови. Він запропонував їй мирові угоди за двома вищезгаданими позовами і додаткову грошову винагороду за лояльність та цікаву для нього інформацію про Пінчука. Затиснута «в коробочку», Притула погодилась.
І не була б вона Притулою, якщо на цьому все й скінчилося. Хто знає принцип роботи «Української правди» та вітчизняних журналістів, які пишуть викривальні статті про владу чи опозицію, про бізнесменів чи зірок шоубізу, той може з легкістю спрогнозувати наступний крок Олени. А принцип роботи таких ЗМІ та журналістів простий – немає принципів, коли дають гроші.
Цього ж дня за декілька годин після отримання пропозиції від Коломойського, Притула вирішила грати подвійну гру і вже домовлялася про зустріч з Пінчуком. Ще 50 тис. зелених зайвими не будуть, – мабуть так думала вона в той час. І не прогадала. Почувши розповідь про наміри Коломойського, зять Кучми на радощах пообіцяв Притулі додаткову «матеріальну допомогу» і чи не долю у КРЖК, якщо рішення суду в Лондоні буде на його користь.
До речі, про прогнози стосовно рішення Лондонського суду. Крім журналістів, до інформаційної кампанії в Україні залучені іудейські рабини. Не знаю, в якій священній книзі про це написано, але єврейські священнослужителі активно агітують за Коломойського, розповідаючи, що Пінчук не має шансів на перемогу. Головний Дніпропетровський рабин Шмуель Камінецький навіть в подробицях розказує про правоустановчі документи офшорних компаній. Відверто кажучи, не звично таке чути від рабина. Хоча, у євреїв гроші вже давно пронизують все їхнє життя. Дві тисячі років тому вони продали навіть свого Бога. А тут лише якийсь Пінчук, який точно не схожий на Месію. Як мінімум, - менше схожий, аніж Коломойський.
Заради чого працюють Притула та українські єврейські рабини – надто добре зрозуміло. Нічого спільного з чесною журналістикою і релігією тут немає. І хоча в цьому аспекті Притула дуже схожа на тих же рабинів, проте є одна «принципова» різниця – єврейські священнослужителі ще не до кінця прогнили і зберегли якісь принципи. Вони не ведуть подвійної гри.
Олена ж вирішила сісти одразу на два стільці, які дуже слизькі, брудні і небезпечні. Така поведінка нагадує бізнесмена-афериста. Притула ж настільки загралася у афери, що її перестав розуміти і підтримувати навіть скандальний Сергій Лещенко. Він відчуває, що починає пахнути смаженим, добре розуміючи, що у боротьбі двох впливових євреїв маленький, хоча й гордий, українець навряд чи залишиться у виграші.