Гроші Тягнибока – 3. Хазяїн партії «Свобода»

Люди Вови Морди встановлюють контроль над партією Тягнибока Нові факти засвідчують прямий вплив грошей кримінального походження на партію “Свобода”

Хоча на офіційному обліку в Міністерстві юстиції значиться лише одна партія “Свобода”, їх насправді (і це може здивувати багатьох) є, як видається, дві.

 Перша “Свобода” — це також партія тисяч її прихильників, які кажуть, що люблять свою землю, свою мову, свою правду, і вірять у те, що саме партія “Свобода” стоятиме на їх захисті.

Більшість із них, як і багато хто серед політично нейтральних людей, навіть не припускає, що існує інша партія “Свобода”, так би мовити, тіньова. Це — партія тих людей, які прийшли у “Свободу” порівняно недавно, коли партія почала набирати популярності. Їх небагато, але вони, як правило, проникли у керівні органи партії — і на центральному рівні, і на місцевих. Дехто вже навіть став народним депутатом.

Це доволі специфічні люди із специфічними біографіями. Як сказав один із високопоставлених партійців “Свободи”, у цих людей з партії — “руки по лікоть у крові”. І це не журналістський образ, це — цитата.

Що це за люди? Що привело їх у партію Тягнибока? Саме це ми й спробуємо з’ясувати у рамках нашого журналістського розслідування “Гроші Тягнибока”, у якому досліджуємо, як походження грошей, що з’являються у партії, впливають на її політику та поведінку її керівництва.

Саме у рамках цього розслідування у фокус нашої уваги потрапило прізвище людини, яка обіймає одну з найвищих партійних посад у “Свободі” — керівника економічної ради, або, як її ще неформально називають у партії, “касира”. Ця людина — народний депутат, вона мала номер 13 у партійному списку на останніх виборах до парламенту. Власне, виборці мали б добре знати таку людину. Вона мала б бути яскравим опозиціонером, адже з якихось причин дістала таке високе місце у прохідній частині партійного списку.

Однак навіть постаравшись, ви не знайдете в інтернеті жодної фотографії цієї людини, крім обов’язкового паспортного фото з кадрової справи на сайті парламенту. Жодних слідів у соціальних мережах. І дуже підозріла біографія — у ній майже немає дат.

Прізвище цієї людини справді навряд чи щось комусь скаже — Ігор Кривецький.

Нардеп-касир ВО "Свобода" Ігор Кривецький

Ще кілька тижнів тому в одній із найсвіжіших судових ухвал, яка з’явилась у реєстрі судових рішень, зазначалось, що Кривецький проживає у Богом забутому селі Мохнатому в Турківському районі Львівської області.

Насправді це не так. Він з’являється тут дуже рідко, як кажуть місцеві, у супроводі машин охорони. У селі живе його 67-річна мама, працює місцевим фельдшером.

У Мохнатому нам ніхто не вірив, коли ми казали, що Кривецький став народним депутатом.

— Не дуріть, ми знаємо, де він працює, — хитро усміхалися наші співрозмовники.

— А де він працює — за вашою інформацією? — питали ми.

— В рекеті, — майже пошепки відповідали нам. — Він пішов туди ще в дев’яностих.

Отакої.

В образі Кривецького та стилі його життя важко упізнати переслідуваного українського опозиціонера. Кривецький, який обіймає одну з найвищих посад в “опозиційній партії”, за логікою, мав би бути безперервно під пресом “злочинного режиму”, як полюбляють говорити діячі “Свободи”.

А що натомість? Кривецький купається у розкоші. Ось перелік автобілів, які належать його родині (дані зазначені ним власноручно): “Бентлі”, “Майбах”, “Порше”, “Феррарі”. За скромною оцінкою, вартість лише автопарку депутата — кілька мільйонів гривень. А ще — приватний літак “Сесна”. А ще — мільйони гривень на рахунках. А ще акції та частки на різних підприємствах на кілька мільйонів гривень. Він живе у двадцятидвоповерховому елітному комплексі, де квадратний метр коштує від десяти тисяч доларів. Квартира — плошею майже 500 кв. м, будинок — близько 1000 кв. м.

Автомобіль, яким користується депутат, у салонах коштує від двох мільйонів гривень і більше.

Біографія цієї людини теж доволі підозріла. Жодного року, коли цей чоловік почав навчання чи закінчував, у біографії ви не знайдете. Пряма ознака, що людина пробує приховати щось важливе у своєму житті. Як на опозиціонера, який мав би бути відкритим для людей, — винятково нетипова біографія.

Звідки ж у депутата опозиційної партії такі гроші? Чому стільки туману у біографії?

Жодна стандартна відповідь у даному разі нічого на пояснює: у депутата Кривецького немає потужного легального бізнесу, який би генерував кошти у великих обсягах. Певні здогади з’явилися тоді, коли ми показали фото депутата колишнім працівникам управління боротьби з організованою злочинністю. Не вагаючись ані секунди, вони підтвердили, що це фото людини, яка свого часу була відома у кримінальному світі під прізвиськом Пупс. Ці люди гарантували нам, що не помиляються, вони погодились надати редакції письмові свідчення, власноруч їх підписавши.

Вони також вважають, що саме Пупс свого часу став спадкоємцем кримінального капіталу одного з найвідоміших українських мафіозі Колі Рокеро після того, як за надзвичайно дивних обставин той був застрелений у білий день. Дехто вважає, що Рокеро прибрали на замовлення іншого кримінального авторитета Вови Морди, дехто певен, що усе влаштував саме Пупс, щоб захопити активи “бригади” Колі Рокеро.

На великий наш подив, інформацію про те, що Пупс і депутат Кривецький — одна людина, підтвердили деякі представники керівництва партії “Свобола”. Вони не приховують, що знає про це і Тягнибок, але, за їхніми словами, Тягнибок перебуває під якимось магічним впливом Пупса, який пояснити не може ніхто.

У міліційний колах Пупс здавна був відомий як “бригадир” кримінального авторитета Колі Рокеро, а те, що він згодом став правою рукою іншого кримінального авторитета Вови Морди, для багатьох дійсно може бути найпростішим поясненням, чому пішов на той світ Коля Рокеро.

Втім, для кращого розуміння хитросплетіння подій у злочинному світі варто зробити невеликий екскурс у минуле.

Ось які відомості можна почерпнути з відкритих та закритих джерел.

Рокеро починав як звичайнісінький рекетир, що в обмін на регулярні грошові виплати “брав під охорону” напівлегальний та нелегальний бізнес. Підпільні заводи з виготовлення горілки та коньяку, продаж крадених та вживаних авто, переміщення контрабандних товарів через кордони. І головне — наркотрафік — гроші текли до “бригади” Колі Рокеро рікою. До речі, його бригади діяли не лише в Україні, але й у країнах, куди масово виїжджали заробітчани.

З часом Коля Рокеро став втомлюватися від своєї ролі просто ватажка бандитського угруповання. На певному етапі до нього прийшло розуміння, що пора спробувати відтяти минуле і стати шанованим “бізнесменом”. Тим більше що у нього з’явилися доволі серйозні конкуренти — корумповані групи в міліції, СБУ та прокуратурі.

Коля Рокеро ділився мріями зі своїми “бригадирами”, підкреслюючи, що у планах трансформації їхньої групи виняткове значення може мати “політика”. Рокеро почав активно шукати шляхи, які б дали змогу йому здобути “політичний дах”. У цей час він ближче сходиться зі ще одним кримінальним авторитетом — Вовою Мордою.

А невдовзі його мрії обриваються. У січні 2007 року сріблястий “Мерседес”, у якому він з дружиною повертався додому, був обстріляний. Рокеро, що сидів на пасажирському правому сидінні, після кількох вогнепальних поранень у голову помер майже миттєво. Смерть “великого бандита” стає гарною нагодою для Пупса та Вови Морди, щоб об’єднати свої зусилля. Кажуть, що їм неабияк придалися у цьому каса та інші матеріальні ресурси “бригади”, взяті під контроль після смерті Рокеро.

Вова Морда, новий супутник Пупса — також людина у кримінальних колах легендарна. Він довго мріяв стати №1 у кримінальному світі, однак, доки були живі могутніші кримінальні авторитети, Морда та його бригада залишались у тіні. Однак так сталось, що всі, хто в ієрархії був вище за Вову Морду, поступово опинялись на тому світі. Слідчі навіть пробували довести його причетність до цих резонансних убивств, але усе якось безуспішно.

Вова Морда став відомим на всю країну завдяки… Президентові Ющенку.

У липні 2006 року на одній із розширених колегій МВС Віктор Ющенко розгнівано кричав міліційним генералам: “Скільки дивізій вам дати, щоб цієї Морди не було? Це ж конкретна “кликуха” одного з мордоворотів…” Навіть після того, як про Морду згадав Президент, правоохоронці не спромоглися посадити авторитета за грати.

Заява Президента Ющенка, “присвячена” Вові Морді, свого часу облетіла усі новинні стрічки.

Так, його кілька разів затримували, його підозрювали у вбивствах конкурентів, зокрема розстрілі ключових осіб “бригади” Артура, але йому все миналося безкарно. Було таке, що заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко на прес-конференції називав прізвища двох кілерів з “мордівського” угруповання і навіть показував їхні фото. Але, як писала у той час місцева преса, “згодом Вова Морда сам прийшов в прокуратуру і вийшов звідти без наручників — видно, докази виявились не зовсім переконливими”. Свої три роки позбавлення волі він дістає лише за статтею про вимагання, хоча й цей термін — з додатком “умовно”.

Дідух (син Вови Морди) і Кривецький вклали свої кошти в “охоронну” фірму “Мангусти”

Втім, уже невдовзі Вова Морда стає чи не останнім “вуличним” кримінальним авторитетом, який втримався на плаву: він знайшов протиотруту корумпованим правоохоронцям. По-перше, взяв на службу багатьох із тих, хто вчора на нього полював, — працівників кримінального розшуку, розставив своїх людей навіть в УБОЗі, дав роботу навіть колишнім начальникам обласних управлінь міліції. По-друге, завдяки добре розвиненому інстинкту вчасно зрозумів, що частину грошей треба “вкласти у політику” — довгі розмови з Рокеро не минули дарма. В реалізації планів “у політиці” у пригоді Вові Морді стає саме Пупс, який, на відміну від нього, не мав судимості, але теж втомився від “бригадного” життя.

У той же період Морда, як свідчать наші джерела, здружився завдяки спільному бізнесу і з такими відомими людьми, як народний депутат та підприємець Ігор Палиця й олігарх Ігор Коломойський. Саме ця дружба і дала підставу згодом для чуток, що партію “Свобода” фінансує олігарх Коломойський.

Звісно, сам народний депутат від партії “Свобода” Кривецький у своїй біографії не згадує періоду співпраці ні з Колею Рокеро, ні з Вовою Мордою. Та й навряд чи публічно це визнає, адже професію “рекетир” у трудових книжках не запишеш. Він сподівається на те, що прямий юридичний зв’язок між ним, депутатом Кривецьким, і, наприклад, кримінальним авторитетом Вовою Мордою годі буде знайти. І багато хто із цим примирився б як з доконаним фактом, бо таки чимало води збігло відтоді.

У День Незалежності Вові Морді не пощастило: невідомі зробили з вікна його автомобіля “Вольво” решето. Одна людина загинула.

Але уважно і педантично вивчивши життя та діяльність цих двох персонажів — Пупса і Вови Морди — ми знайшли у них обох одну спільну рису: той і той нікому не довіряють. Щоб зрозуміти, наскільки ця риса домінує у характері, наприклад, Кривецького, досить простого факту: у своїх ключових компаніях він робить співвласником не будь-кого, а стареньку маму, фельдшерку із села Мохнатого, яка, мабуть, про це і не здогадується.

І Вова Морда — не Коля Рокеро, який поплатився життям за те, що занадто довіряв своєму найближчому оточенню. Вова Морда, як і Кривецький, не довіряє нікому. Це давало шанс на те, щоб знайти юридичні сліди їхньої спільної діяльності. Ми перегорнули сотні документів і дещо таки знайшли.

Охоронна фірма “Мангусти”. Кого і і від кого вона охороняє, маючи серед засновників Кривецького, можна лише здогадуватись. Але серед її засновників ми знайшли ще одне, сказати б, цікаве прізвище — Максим Дідух, що проживає на вулиці Рясненській. За цією ж адресою тривалий час жив і Вова Морда. Нескладний пошук, і маємо несподіваний результат: згаданий чоловік — син Володимира Дідуха. А Володимир Дідух, як загальновідомо, це і є Вова Морда.

Чи могло бути це простим збігом обставин? Чи міг Кривецький взяти у бізнес сина Вови Морди без його відома? Усі, кому ми говорили це, категорично відкидали таку можливість. Отож сумніву жодного — Пупс і Вова Морда — спільники, які один одному не довіряють. Тому в “охоронній фірмі” їхні інтереси мали бути представлені порівну.

Спільно вони реалізовували і проект входження “у політику”. Зближення зі “Свободою” відбулося у них безпроблемно — партія тоді гостро відчувала брак грошей, а Тягнибок страждав через нездійснені мрії про політичні вершини — мрії, що розпирали його роками.

Пупс усе організував хитро. Спільна ненависть до Ющенка швидко зробила Морду і Тягнибока неофіційними союзниками. Морда не міг пробачити Ющенкові ганьби, якої зазнав від нього, Тягнибок зачаїв злобу відтоді, як Ющенко виключив його з “Нашої України” після провокативного виступу на горі Яворина у переддень виборів 2004 року. Тягнибокові потрібні були гроші, Морда і Пупс мали гроші й хотіли купити собі квиток “у політику”. Тягнибок ризикував, але гроші були для нього шансом після багатьох років, проведених у ролі політневдахи, спробувати розширити горизонти партії.

Та чи вірили Морда і Пупс, що партія “Свобода” окупить їхні затрати “у політиці”? Відповідь на це запитання з’являється вже у 2010-му, коли у Партії регіонів, яка посадила у крісло Президента свою людину, Віктора Януковича, з’явилася потреба знайти спосіб вибити грунт з-під ніг її основного опозиційного конкурента — партії Тимошенко “Батьківщина” — з форпостом у Західній Україні. Отоді ставка Вови Морди, який мав чудові зв’язки з донецьким криміналітетом, спрацювала — партія Тягнибока, котру вже на той момент узяв під контроль Пупс, або, іншими словами, приручив фінансовими ін’єкціями, ідеально виконала роль, заплановану у штабі Партії регіонів.

“Батьківщину” через суд віроломно усувають з виборів. Тягнибок, образно кажучи, через труп свого опозиційного союзника входить у місцеві ради Західної України, сідаючи у крісла, ще вчора зайняті депутатами “Батьківщини”. Ні, він не оголосив бойкоту виборів, не домагався поновлення участі “Батьківщини” у виборах, не поставив собі за мету перемогти у чесній боротьбі. Він мовчки і по-штрейкбрехерськи прийняв трофей від Партії регіонів — плід негласного союзу криміналітету Сходу та Заходу.

Пупс на цих виборах себе теж не обділив — увійшов у п’ятірку виборчого списку партії та вперше став депутатом місцевої ради. Це був його перший бонус “у політиці”.

А далі під його фінансовим контролем починається розквіт “Свободи”.

Але Пупс — не та людина, яка на те, щоб зробити щасливими таких людей, як Тягнибок, витрачатиме свої гроші. Дуже скоро Пупс перетворив “Свободу”, яка ще донедавна ниділа у злиднях, у машину для заробляння фантастичних грошей. Більшість у місцевих радах Західної України, яку завдяки судам, підконтрольним партії Януковича, здобула “Свобода”, Пупс почав конвертувати у добру копійчину.

Отже, звідки партія “Свобода” почала отримувати гроші? Ось джерела, які, на наш погляд, найбільш вірогідні, з огляду на документи та інформацію, яку ми зібрали.

Заява Президента Ющенка, “присвячена” Вові Морді, свого часу облетіла усі новинні стрічки.

Дідух (син Вови Морди) і Кривецький вклали свої кошти в “охоронну” фірму “Мангусти”.

У День Незалежності Вові Морді не пощастило: невідомі зробили з вікна його автомобіля “Вольво” решето. Одна людина загинула.

Отже, звідки партія “Свобода” почала отримувати гроші? Ось джерела, які, на наш погляд, найбільш вірогідні, з огляду на документи та інформацію, яку ми зібрали.

Перше — це хабарі за згоду депутатів “Свободи” на продаж комунального (людського) майна через сумнівні схеми, надання різноманітних дозволів та погоджень, оренду землі і т.д — у радах, де засідають депутати. Винагорода — чорна готівка. Або квартири. Або автомобілі.

Друге джерело — це “відкати” з бюджетних програм у місцевих радах, які контролює “Свобода”. Гроші надходять так званою чорною готівкою від підрядників, яких лобіюють депутати “Свободи” у так званих бюджетних “програмах розвитку”.

Третє: оформлення на підставних людей землі та комунального майна з подальшим перепродажем їх чи здачею в оренду.

Четверте: “дахування” продажу контрабанди та контрафактних товарів на територіях, де більшість у радах має “Свобода”, яка “співпрацює” на цих територіях з корумпованими правоохоронними органами. Чорна готівка.

П’яте: виведення грошей з господарського обороту комунальних підприємств, які очолюють члени партії, призначені на посади за сприяння партії “Свобода”.

Шосте: пограбування банків через підставні фірми з подальшим партійним “дахом” для учасників схеми.

Сьоме: гроші від олігархів та великих фінансово-промислових груп за так звану лояльність на територіях, де “Свобода” контролює місцеві ради. На практиці це означає, що партія отримує велику суму готівкою і відмовляється, до прикладу, від організації акцій протесту у процесі реалізації таких проектів. Надає повне сприяння через рішення у місцевих радах. Чорна готівка.

Восьме: виконання “брудної” політичної роботи. Як приклад можна навести справу Власенка, адвоката Тимошенко, якого у підсумку позбавили мандата після ініціативи депутата “Свободи”.

Цей ряд можна було б продовжити. Але навіть цього досить, щоб зрозуміти, чому партія Тягнибока, сам Тягнибок так болісно реагують на запитання про гроші й навіть готові мстити журналістам за те, що цим цікавляться. Партії Тягнибока є що приховувати від людей.

Щоб ви зрозуміли масштаб Пупса, гадаємо, досить буде сказати, що “за дозвіл” працювати у Західній Україні, добувати тут сланцевий газ, американській компанії “Шеврон” запропоновано заплатити… 450 мільйонів доларів. Гроші мали надійти на сонячний Кіпр, на рахунки фірми “Бовалон Інвестментс лімітед” — така собі доброчинна допомога “для патріотів”. Кажуть, від такої нахабності американці присіли. Але щоб вони думали активніше, партія ”Свобода” показово провалила нещодавнє голосування в обласній раді Івано-Франківщини. Мовляв, нема “співпраці” — нема дозволу: “громада проти”. Американцям дали змогу подумати ще раз. Пообіцяли поставити питання на голосування повторно — “якщо будуть враховані зауваження”, то, можливо, “громада погодиться”.

Прочитавши ці рядки, хтось вигукне: але ж це усе аморально! А потім запитає: та хіба на таке здатний, до прикладу, Тягнибок?

Так, це справді аморально. Це аморально, вдягнувшись у вишиванку, кричати на мітингу, що ти проти режиму, який грабує Україну, а наступного дня як депутат партії “Свобода” брати хабарі й голосувати за рішення, які такий грабунок роблять хрестоматійним.

Це аморально брати гроші від людей, на руках яких може бути кров конкурентів з інших рекетирських угруповань.

Це аморально кричати, що ти — опозиціонер, а своїми діями, своїми вчинками, своїм цинізмом перевершувати навіть правлячу партію регіоналів.

Але Тягнибок іде вперед, не зважаючи на мораль. Він або не розуміє, що грає у чужу гру, або надто довго чекав, щоб потрапити на екрани центральних телеканалів, і готовий на все. Навіть якщо гра передбачає, що його поява у парламенті — це просто результат нової змови кримінального світу “Свободи” із кримінальним світом Партії регіонів. Навіть якщо у результаті такої ще однієї змови його підштовхнуть на роль “головного опонента Януковича” на наступних президентських виборах.

І байдуже, що партія втрачає, що розчаровуються її симпатики, її віддані члени, які віддали “Свободі” найкращі роки своєї молодості. Тягнибоку сподобалась ця гра, це шоу перед телекамерами. Це, можливо, його останній шанс спробувати стрибнути ще вище.

А якщо заглибитись у те, чого домоглася “Свобода” за останні кілька місяців, то її симпатикам варто схопитися за голову. На загальноукраїнському рівні це дивовижна збіжність політичної позиції партії у багатьох ключових питаннях з комуністами, Медведчуком і Російською Православною Церквою. На місцевих рівнях, там, де панує “Свобода”, — це безлад і наскрізна корупція, така собі наочна реалізація програми захисту українців від справедливості. У парламенті — це 61% спільних голосувань із Партією регіонів, найвищий показник спільних дій з правлячою партією серед усіх опозиційних партій. І так Тягнибок уявляє собі “найрадикальнішу опозиційну” політичну силу?

Втім, мабуть, немає великого значення, що уявляє собі Тягнибок. Сьогодні усе свідчить про те, що ключові рішення партія підтримує, якщо згоду на це дав Пупс.

Пупс дуже швидко зробив партійну кар’єру: спочатку — скромний спонсор партії, потім депутат обласної ради від партії, потім депутат Верховної Ради, потім керівник економічної ради партії, себто її головний касир.

У чому сила Пупса? Напевне, у тому, що він не створює собі проблем там, де це робив би, наприклад, Іллєнко чи Михальчишин. Пупс позбавлений цього недоліку — ділити людей за принципами, поглядами чи політичними кольорами. Головна рушійна сила його вчинків, що визнають і люди з його оточення, — “заробляти бабки”. Якщо для цього треба лягти під “донецьких” — нічого страшного, аби не заважали заробляти бабки.

У головному розважальному закладі Пупса звучить примітивний шансон і п’яна публіка виспівує “Мурку”. “Націоналіст” Пупс не заперечує, головне, щоб клієнти платили гроші. Удома він розмовляє з дружиною російською. Ну і що, все одно цього ніхто не бачить, зате у парламенті він, “націоналіст” з Турківського району, гнівно гримає об стіл дорогою мобілкою і кричить: “Українська!” — коли його колега зі Східної України говорить російською.

Пупс протегує бізнес з комуністами — нічого страшного, зате у лідера партії Тягнибока буде нове авто — “Тойота Секвоя” майже за сто тисяч. Бізнес з комуністами? Так, бо “це бабки”. А гроші, як відомо, не пахнуть.

Саме Пупс давав команду оголосити війну газеті “Експрес” — після того, як журналістизацікавились походженням грошей, якими фінансується партія. Пупс відчув небезпеку і зрозумів, що рано чи пізно цей інтерес може привести журналістів і до нього. Який вихід? ”Нагнути” газету. Бо що там такого — ну знищить “Свобода” найбільшу україномовну газету країни. Зате процвітатиме газета комуністів, якій члени партії “Свобода” (на вказівку Пупса) продали величезне приміщення у Києві за ціною, яка щонайменше в десять разів нижча за ринкову!

Найстрашніше, що, за нашими оцінками, у партії Тягнибока немає людини, яка може зупинити Пупса. Пупс, людина мстива і вкрай амбітна, за останні роки відчув силу, і це дуже велика небезпека — і для його спільників, і для його однопартійців, і для партії “Свобода”.

І мало кого з посвячених здивувало, коли 24 серпня минулого року у Вови Морди стались серйозні неприємності. Саме у День Незалежності невідомі у центрі Львова з автоматів обстріляли автомобіль “Вольво”, в якому сидів кримінальний авторитет. Кулі вкоротили життя водієві авторитета на прізвисько Йожик. Сам Вова Морда дістав важке поранення в голову та дивом залишився живим. Через якийсь час після замаху син Вови Морди перестає бути бізнес-партнером у бізнесі Пупса. Хтось скаже — просто збіг.

Справді, дуже цікавий збіг.

Хто організував замах на Морду? Версії можуть бути різні, міліція мовчить, одне зрозуміло напевне: Вова Морда — це один з останніх ланцюгів, що прив’язує Пупса до минулого. Крім того, як кажуть поінформовані люди, “донецьким” набагато простіше домовлятися з більш керованим Пупсом, ніж зі своєрідним Мордою, який їх недолюблює. Прихильність “донецьких” допомогла Пупсу зробити кар’єру у парламенті: він став правою рукою регіонала Хомутинника, секретарем парламентського комітету. І дивна біографія не стала цьому на заваді.

Вова Морда сьогодні — ще живий. Ми запропонували йому через наближених до нього людей прокоментувати деякі факти із його спільної діяльності з народним депутатом-“свободівцем”, однак за три тижні він на це не наважився. Розуміємо, мабуть, деякі факти варто не коментувати, а зазначати відразу у заяві в міліцію. Але тоді шанси вижити для Вови Морди стають узагалі мізерними — надто сильними стали вчорашні партнери.

Характерно, що саме після замаху на Морду Пупса почали називати хазяїном партії “Свобода”. Як треба розуміти — новим хазяїном, Вова Морда програв там, де був неофітом — “у політиці”.

Для Тягнибока людина, яку віднедавна почали називати “хазяїном партії”, зручна, бо ніколи не претендуватиме на першу роль. І через особливості своєї біографії, і з огляду на особливості характеру. Ця людна подбала про теплу ванну для Тягнибока і заколисала його матеріально. І доки Тягнибок дрімає, вона посилює свій контроль над партією — людина за людиною, організація за організацією. Вона спирається на таких собі “гутників” — безпринципних людей з підробленими дипломами про вищу освіту, які заради Пупса готові на все. Бо Пупс робить з них ”людей” — робить своїми “бригадирами” у місцевих радах.

Пупс узяв під контроль усі призначення на відповідальні посади, які лобіює депутатський корпус “Свободи”, він особисто ставить “пташки” на рішеннях, які мають ухвалити “свободівські” депутати. Голосувати можна лише за те, що оплачено.

Партія Тягнибока стрімко деградує. І причина цього у простому — в її керівництві з’явились люди, які толерують перетворення партії у машину для набивання своєї калитки — за всяку ціну: чи то треба покласти партію в ноги якомусь українському олігархові, чи то виконати завдання офіцера спецслужби сусідньої країни.

Цей процес деградації партії майже непомітний для стороннього ока, здогадатись, що відбувається, дуже важко, навіть тоді, коли з партії йдуть найвідданіші люди в різних областях, роблячи однотипні заяви: “Не можемо бути в партії, яку перетворюють на бізнес”.

Декілька високопоставлених партійців “Свободи”, з якими ми мали розмови, переконували нас, що незабаром ситуація вибухне, бо “далі так тривати не може”, бо “ніхто не ходитиме під людьми, яким треба сидіти в тюрмі”.

Але, здається, навіть ці люди, що віддали партії усе, не розуміють, з чим мають справу: звички, які Пупс роками відточував у “бригадах”, тепер діють усередині “Свободи”. Він двічі не повторює. Хто не виконує його вказівок — автоматично стає ворогом. Він дуже мстивий. Хоча часи змінились, він тепер не стріляє. Він, користуючись своїм впливом на Тягнибока, очищує партію від тих, хто йому заважає.

Ось тому ймовірність того, що Пупса усунуть з партії, — на наш погляд, дуже низька. Радше Пупс прибере, тим чи іншим способом, конкурентів чи критиків у партії. У цьому йому допоможе статут партії: тут не заведено обговорювати, тут цінується покора.

А що Тягнибок? Невже просто спостерігає, як контроль над партією вислизає з його рук? А Тягнибоку, здається, байдуже. Він своє життя влаштував і солодко дрімає. Він знає, що Пупс ніколи не зможе стати Тягнибоком, і це йому підходить. Він мріє, як стане “Президентом Тягнибоком”. Для цього потрібні гроші. Великі гроші.
Гроші на рожеву мрію Тягнибоку може дати лише Пупс, новий хазяїн партії “Свобода”.

Джерело: Вiддiл розслiдувань газети “Експрес”, „Експрес” № 99 (7139) 12 — 19 вересня 2013 року