Події 2 жовтня за участю опозиційних депутатів та їх проплачених прихильників вражають дійсно своїм примітивізмом. Складається враження, що окрім поламаних парканів, димових шашок і вереску опозиція більш ні на що не здатна, як у стінах парламенту, так і серед народу. І байдуже ситим і вгодованим Яценюку, Кличку і Тягнибоку на простих киян, бажання хоча б якось пропаритись і продемонструвати боротьбу із владною – першочергове завдання. При цьому опозиціонери не зважають на необхідність прийняття вкрай важливих і нагальних питань щодо початку опалювального сезону і виплати зарплат та субсидій.
Керуючись швидше стадним інстинктом, а не здоровим глуздом, народні депутати від «Батьківщіни», «Свободи» та «УДАРУ» під прикриттям бойовиків та димових шашок намагались увірватись в приміщення Київміськради. Як повідомляють інформагентства країни, о десятій ранку перед початком сесії представники опозиції почали штурмувати будівлю мерії. В хід йшли зламані огорожі, партійні прапори, будь-які підручні засоби. Як наслідок, декількох міліціонерів було травмовано та пошкоджено одяг і амуніцію, шестеро активістів-гопників правоохоронці таки затримали. Як завжди, політики-депутати, захищені імунітетом, залишаться «при своїх», вкотре підставивши звичайну босоту, яка вирішила заробити звичними методами мордобою.
Намагаючись прорвати міліцейський кордон за допомогою молодиків кримінальної зовнішності, які кидали димові шашки в правоохоронців, народні депутати із відверто наглими фізіономіями і вигуками «дорогу народному депутату» полізли «грудьми на амбразури», а деякі, задля підняття власного іміджу, як то Арсеній Петрович – навіть на голови правоохоронцям.
І сміх, і гріх. Як написав у коментарі під черговим «зведенням з фронту» користувач kudytam «У нашої ялової опозиції одна біда-проблема: як залучити багатотисячні злі, голодні маси на підтримку себе коханих, ситих і самовдоволених. От, біда!». Добавити чи прибрати дійсно нема чого.
«Любі друзі», перемальовані у нові біло-сердечні, червоні та синьо-жовті кольори, живуть за принципом «після нас хоч потоп». Однак варто пам’ятати, що «маленький українець» люто ненавидить насамперед тих, хто за його рахунок жирує і набирає як політичну, так і фізичну вагу. Вибори ж то не за горами.