Творення української вольності або зрада Російській імперії

Проблема української незалежності. Іван Мазепа

  Зараз, у першій половині 21 століття , проблема української вольності залишається такою ж актуальною та навіть болючою, як і за минулих часів. Не дивлячись на те, що фізичним тортурам покладено край, хоча й не так давно, українська нація всеж залишається під психологічним пресінгом, що дуже важко подолати . Сьогодні ми маємо великі протиріччя між Україною і Росією, зокрема у питанні, в якому напрямку наша країна має розвиватися  і на що рівнятися. Росія завжди мала свої особисті наміри щодо України і майже ніколи не враховувала її національні інтереси. У багатій історії нашої країни таких прикладів- підтверджень аж надто багато і одна з найяскравіших -  історія гетьманування Івана Мазепи. Дискусії навколо вчинків гетьмана не вщухають й досі, адже знайти іншу настільки ж суперечливу особистість в історії України майже не можливо. Немає жодних сумнівів, що Іван Мазепа був справжнім інтелегентом  і найавторитетнішим представником тогочасної еліти. Його внесок до культурної спадщини України важко переоцінити: саме на його особисті  кошти була відновлена Печерська лавра, у Переяслові збудовна церква Вознесіння , а,  як зазначає Грушевський , у Єрусалимі в церкві Гроба Господнього досі зберігається срібна плита Мазепи, та цей список можно продовжувати й продовжувати. Він колекціонував книги латинських, французьких, німецьких видань для себе і також відправляв багато книжок до бібліотеки Могилянскої академії. Тож можна зробити висновок, що Іван Мазепа був високоосвітченою людиною, що й дивувало Петра 1 і його помічників. Варто зазначити, що він був першим і останнім гетьманом, який тримав булаву у своїх руках проягом 21 року. Як це йому вдавалося ? І чому все так трагічно закінчилося? Як відомо, Мазепа був у надзвичайно тісних стосунках з царем та опальним Голіциним , він завоював їх довіру при першій же зустрічі , що дійсно можна вважати дивом . Цікавим є й той факт, що в 1702 році Мазепа був нагороджений найвищою нагородою Російською імперії- Орденом Андрія Первозванного. Завдяки цьому, гетьману вдалося послабити вплив Московії на українські землі та активно впроваджувати свою політику . Тож новина про те, що Мазепа переходить на сторону шведського короля Карла 12 не аби як спантиличило московського царя та й всю імперію. Зрозуміло, що колишній соратник та союзник одразу ж став першим ворогом та зрадником для Російської імперії . Але чи був він зрадником для України, своєї Батьківщини? Зрозуміло, що в політиці Мазепи не було все так ідеально і допустився він  багато помилок. Якби було інакше, то Полтавська битва могла б мати зовсім інший кінець, завдячуючи підтримці народу, але відбулося все навпаки. Але, повертаючись до питання зради, я наведу промову гетьмана до війська, яке він вів на об'єднання зі шведами: “Братія, прийшла наша пора; воспользуемося представившимся случаем: отомстим москалям за их долговременное насилие над нами, за все совершенныя ими жестокосты и несправедливости, охраним на будущия времена нашу свободу и права козацкіе от их посягательств! Вот когда пришло время свергнуть с себя ненавистное ярмо и сделать нашу Украйну страною свободною и не от кого не зависимою”.

На мою думку, з цих слів абсолютно зрозумілим є ставлення Мазепи до своєї Батьківщини. Він дуже добре знав, що до планів Петра 1 входило повне приєднання України до Російського царату – ліквідація її автономії та державності; він не міг терпіти втручання царя в єкономіку  та торгівлю, що підривало сили нашої країни, і саме тому вдався до таких кардинальних змін. Шлях України до незалежності був надзвичайно тяжким та кровопролитним. Після програшу шведів із мазепинцями, Петро 1 дуже жорстоко та агресивно розправляється не лише з прихильниками гетьмана, але й з простим людом, заганяючи його у глухий кут та залякуючи. Тож сьогодні, аналізуючи всі історичні факти, ми повинні розуміти, що Україна завжди була і буде ласим шматочком для багатьох держав, і саме тому ми маємо відстоювати свою територію, етнічну приналежність та свободу- свою вольність!