Tягнибок розуміє, як дисонує загальний авторитет партії радикальних націоналістів з ідеологією комуністичної партії та колишньою приналежністю їх членів до КПРС та ВЛКСМ
В «Свободі» свідомо обмежують частину своїх учасників у правах. Такий собі вид політичної цензури, практика збереження партійного апарату від політичного сміття. Проте, параметри такого «відбору» визначаються безпосередньо у самій структурі, яка хвилюється за те, щоб її члени не скомпрометували її чисте ім’я.
«Люстрація» з латинської – очищення шляхом жертвоприношення. Свого роду Олег Тягнибок приносить саме жертву, обмежуючи в правах і так без того небагаточисленних однодумців. Черговим жертовним агнцем найближчим часом може стати Ярослав Качмарик, керівник постійної комісії з питань бюджету Львівської обласної ради. У 80-х роках Качмарик перебував у лавах КПРС, при чому в Україні проживає тільки останні шість років.
Звісно, кожного члена партії, здатного стати інформаційним приводом для компрометації «Свободи», Тягнибок проконтролювати не в змозі, однак вірні регіональні керівники досить чітко уявляють, як дисонує загальний авторитет партії радикальних націоналістів з ідеологією комуністичної партії та колишньою приналежністю їх членів до КПРС та ВЛКСМ. Врешті, тому і здають своїх.
Чорний квадрат цензури немов вирізав Качмарика з історії «Свободи». А Тягнибок, остерігаючись, що даний факт буде використаний політичними опонентами у ЗМІ для дискредитації партійного об’єднання, обмежив публічну діяльність ще ряду таких «комуністів-свободівців». Одразу під загрозою люстрації опинились і голова Львівської обласної ради Петро Колодій, і голова обласної партійної організації Ірина Сех з попереднім головою облради Олегом Панькевичем, які привели Качмарика на посаду.
Втім, такі жорсткі заходи Тягнибоком були застосовані далеко не до всіх. За результатами внутрішньої люстрації в рядах «Свободи» виявлено, що з її членів - більшість за часів СРСР була в Комуністичній партії. Так і виходить, що накласти табу на політдіяльність половині «Свободи» - все одно, що розпустити партію. Вихід один – усунути екс-комуністів на задвірки, замінивши їх молодими і завзятими на кшталт Мельничука з Іллєнком. Або ж просто набрати по оголошенню з вулиці тих, хто готовий кулаками прокладати дорогу вождю до Олімпу влади.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.