Концепція, стратегія, реформа... "а чи був хлопчик?"
214 млрд гривень на дороги, чи на "дорожників", від яких до доріг дійдуть не гроші чи асфальт, а відверті сльози?
Відгриміли “дорожні протести”, відстрілялися опери і активісти в райвідділках і судах, і знову владою виносяться на огляд загалу інфраструктурні ініціативи, ніби-то в рамках “Концепції стратегії розвитку автодорожнього господарства”, саме зараз, в період оманливого затишшя осінніх урядових буднів. Чи отримаємо ми в результаті цього всього нормальні дороги, чи це все - імітація діяльності? Що ж воно за “концепція”, і чи це “великі мужі” вішають всім локшину на вуха про “системну роботу”, чи це громадяни “скіглять на кухні”.
Вперше гучно про неї заявили в квітні місяці коли не мало не багато сам віце-прем'єр-міністр О. Вілкул її взявся презентувати Уряду та громадськості, як своєрідний план порятунку доріг України . Надалі загальна проблема доріг, чи навіть факт близькості тотальної руйнації системи автошляхів України був визнаний чиновниками різного рангу по всій вертикалі, від панів Вілкула та Азарова з Уряду, Козака із Мінінфраструктури і до Прусенка та Мездріна із Укравтодору.
Причинами дорожнього колапсу лише цього року цими урядовцями були названі:
- катастрофічне тривале недофінансування галузі;
- перевантаження доріг вантажівками;
- екстремальні погодні умови цієї зими;
- застарілі технології проведення дорожніх робіт.
Відповідно оскільки проблема набула комплексного характеру, рецептом від цієї хронічної хвороби ніби помахом чарівної палички нізвідки виникла оця “Концепція”. А отут вже І отут починається найцікавіше:
Факт перший, а НІЧОГО УРЯД НЕ ПРИДУМАВ нового. І рятівним “успішним стратегіям-концепціям вже півдесятка-десяток років як мінімум. Так попередня версія рятівної “Концепції реформування системи державного управління автомобільними дорогами загального користування” почала свою історію ще 20 серпня 2008 року - із прийняттям Розпорядження КМУ від 20 серпня 2008 р. N 1096-р. Скажете різні документи? Так, лише чомусь основні тези сьогоднішніх "рятівників автодоріг" просто передрані з того програмного документу 2008 (в редакції 2011 та 2012 років) року, який вже давно повинен був втілити все прописане в ньому (і те, що озвучується зараз), а наші "дорожники" - еволюціонувати до якісно нового рівня інфраструктурного мислення.
Факт другий - ДОРОГИ ЧЕКАЄ НЕМИНУЧА КАТАСТРОФА! і це чорним по білому прописано в самій “Концепції” в переглянутій редакції, від 2011 року! Що той, який реалізовується сьогодні непідготовлений сценарій експерименту з агресивного перерозподілу дорожнього господарства між Києвом і регіонами тоді концепцією був визнаний таким, “… що призведе до повної руйнації мережі автомобільних доріг місцевого значення та виробничої інфраструктури дорожнього господарства, а також виникнення значних ризиків функціонування автомобільних доріг, збереження мережі автомобільних доріг та забезпечення безпеки дорожнього руху. Україна має негативний досвід децентралізації управління автомобільними дорогами, зокрема автомобільними дорогами агропромислового комплексу, які втратили власників і за останні 20 років зруйновані.”
Факт третій - ВСІМ НАЧХАТИ на результат, головне - щоб ішов хоч якийсь процес: гроші виділяються, витрачаються, а ні доріг ні звітів - в результаті нема. Щоб уникнути ризику неконтрольованої руйнації дорожньої інфраструктури, попередня реформа (яка є багато в чому близнюком сьогоднішньої) могла б розраховувати на успіх виключно, якщо б здійснювалася поступово, збалансовано, із перехідним періодом, із прорахованим процесом передачі повноважень та фінансів, підвищенням компетенції та мотивації на місцях, налагодженням контролю за фінансами і якістю, тобто працювати саме так, як в нас працювати не звикли.
Тож подивимось, що було зроблено в строк з 2008 року? Очевидно небагато, зважаючи на сучасний стан доріг та мостів, мабуть знову “через недофінансування”. На підтвердження чого під гарним приводом включення заходів з підготовки Євро 2012 в серпні 2011 року “Концепція” виходить Розпорядженням Уряду в новій редакції, а фактично передруковується із встановленням нових термінів виконання.
Отже з 2011 року для того, щоб підготуватись таки до сьогоднішньої реформи передбачалося, зокрема на першому етапі (2011-2013 роки):
- здійснити розподіл доріг на дороги державного місцевого значення;
- удосконалити контроль стану доріг та якості дорожніх робіт;
- розробити нормативно-правові акти щодо повноважень центрального та місцевих органів;
- створити інформаційну систему управління дорожнім господарством, єдиний інфо-простір учасників руху та підприємств дор-господарства;
- внести зміни до відповідних законів з питань нового фінансування та управління автомобільними дорогами, залишивши функції з формування технічних вимог, стандартизації, реконструкції, ремонту та експлуатаційного утримання “Укравтодором”;
а на другому етапі (2013-2014 роки):
- реорганізувати ДАК Автомобільні дороги України;
- забезпечити укладення довгострокових контрактів про утримання доріг державного значення;
- передати автомобільні дороги місцевого значення до сфери
управління обласних адміністрацій, Ради міністрів АРК,
Севастопольської МДА.
Чи дотримуються нові строки? Звичайно ні, натомість під час чергової “хвилі ненависті до Укравтодору” вже в 2013 року за повного партизанського мовчання влади відбувається витік суперечливого за наповненням документу із інтригуючою назвою “Стратегія розвитку автодорожнього господарства”, що схоже є візуалізацією Розпорядження КМ № 837-р від 31.10.2012, в якому фігурують і жваво обговорюються вже провалені “План-графік реалізації основних заходів” із календарною деталізацією на 2013-2015 рік, та графіком контролю реалізації на 2013-2014 роки.
Факт четвертий - З ДРУГОЇ СПРОБИ І В ШІСТЬ РАЗІВ ДОРОЖЧЕ, судячи із обсягів фінансування в 214 млрд. грн. На попередню, згідно аналогічного програмного документу, що супроводжував “розвиток” нашого автодорожнього господарства з 2005 до 2011 року, було витрачено 35 млрд. грн. Отже чекатимемо від нової “дорожньої програми” в шість разів більше нормальних автошляхів, менше дірок на дорогах. Цього мало чи багато? Чи достатньо, виходячи із того, що ДАІ стверджує, у відповідь на спроби з'ясувати, наскільки наші автошляхи готові до зими, що доріг в нас на сьогодні практично немає. Нуль нехай і перемножений на шість - все одно виходить нуль. А чому нуль?
Факт п'ятий - НЕВИКОНАНІ ОБІЦЯНКИ, "ВСЕ БУДЕ, АЛЕ ПОТІМ", ось із чого почалася нова реформа в цьому році. Строки ми вже вкотре пропускаємо. Вже сьогодні видно, що на сьогодні нова “Концепція” реалізовується із суттєвими запізненнями, в авральному порядку, адже
- перший крок у списку “Стратегії” (оце наплодили документів із розумними назвами...) - “програма розвитку автомобільних доріг” (фактично розпорядження про обсяги виділення коштів і строки запуску робіт), раніше запланована до затвердження до січня 2013 року, була затверджена Урядом лише у вересні 2013 року (що вперше проектом з’явилася в липні 2013 року), і яка виглядає ну просто жалюгідною відпискою в порівнянні зі своїм попередником -, і яка, на відміну від дітища Азарова-Вілкула-Козака:
- другий крок, нові стандарти якості - досі "на стадії розробки", за словами самого Укравтодора. І це навіть при тому, що нові дороги таки збираються будувати за "новим стандартом "ЩМА-20", випробуваним на Бориспільській трасі 10 років тому, і при тому, що Укравтодором постійно таки проводяться випробування нових сумішей, ось вам приклад одного від 2009 року. Та все одно - Укравтодор все ще ходить в школу.
Факт шостий - РЕФОРМИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ І БЕЗ ЛЮДЕЙ, простому люду до справ Великих - зась. Для публіки “Концепція” як реальний документ як в квітні несподівано виникла, так і зникла, і як мінімум півтора місяці ані О. Вілкул, ані Міністр Інфраструктури так її і не спромоглися представити ані на публічне прохання журналістів, ані на офіційно поданий інформаційний запит. Чомусь згадався Г.Глінський (керівника Київавтодору), який замість того, щоб адекватно реагувати на скарги і працювати з ними - віджартовувався типу “...ну всі в нас розбираються в футболі та в дорогах...” (до речі невдовзі був звільнений за незадовільну роботу в зимній період 2012-2013). Натомість базові тези загальної проблематики пан Вілкул вже публічно особисто виклав на блозі на сайті “Дзеркала тижня” опис проблематики без жодних конкретних методик - гарна гра на публіку без озвучених чітких рішень, розпоряджень, строків виконання та відповідальних осіб (мабуть головне), чого можна було б чекати від особи з посадою його рівня в разі намірів досягти кінцевого результату.
Тож чому б О. Вілкулу та підконтрольним відомствам, які так бадьоро рапортують про свої робочі будні, здобутки, та жваво висловлює у Фейсбуці свої спортивні вболівання, не доповісти про “систематичну роботу”, про “успіхи” його команди в реалізації просто не відповісти мені чи Чернікову і скинути посилання на дані документи, навіщо ховати те, що знаходиться у відкритому доступі, практично на поверхні? І тут два варіанта, або не захотів, або не зміг (не мав в розпорядженні), тобто:
- або тактично промовчав, щоб не віддавати матеріали для публікації, і, відповідно, зайвої критики, а залишити собі та відшліфувати для гарного інформаційного ходу;
- або після обрання Володимира Демішкана, колишнього голови і де-факто хрещеного батька Укравтодору, народним депутатом до ВРУ, ніхто перші півроку дорогами, а отже і цією “Концепцією Демішкана”, стратегічно не займався. Не дивно, якщо голову Укравтодору Є.Прусенка призначили лише в квітні, після протестів прямо під дверима у Януковича в Межигір'ї. І, відповідно, відразу після гучних заяв про “дорожню реформу”, нові очільники насправді не знали і не мали нічого нового, щоб гідно показати людям у відповідь на конкретне питання “коли і як ви зробите ці кляті дороги?”. Я навіть не знаю, який з цих двох варіантів гірший.
ТОЖ ПІДСУМУЄМО, які в нас шанси на добрі дороги, як уряд бореться із проблемами шляхів, які сам озвучив?:
- недофінансування: гроші ДОРОЖНИКАМ виділили, але контролюватимуть і далі ті самі, що будують (якщо зараз формально незалежна прокуратура не може впоратись із дерибаном, то які шанси, УкрТрансІнспекція, яка буде під однією парасолькою із Укравтодором, буде ефективнішою?), відповідно до самих ДОРІГ дійдуть копійки;
- перевантаження доріг вантажівками, в календарному плані проблему вирішуватимуть із 2015 року, можливо, хоча насправді розгорнути систему GPS-контролю за важковаговиками - справа кількох місяців;
- погода - побачимо за результатами, дорожники як завжди рапортують про стовідсоткову готовність (завезено пісок, готова техніка), а з іншого боку в відкритий доступ потрапляють документи про відсутність фінансування на поточні ремонтні роботи, що могли б убезпечити дороги від руйнування взимку, так і про відсутність техніки для зими як такої взагалі (забезпеченість на 40%, не більше);
- технології: вони ніби є, але чомусь не застосовуються, в підсумку дорогам, а отже і автомобілістам від цього не легше, що проводяться дослідження, одиничні випробування - все одно дороги залишаються розбитими.
Після цього всього ставиш собі питання на мільйон доларів, та що нам мільйон при таких цифрах, питання на мільярд доларів: чому, при наявності фінансового ресурсу (програма і її бюджет є вже затвердженими), владних повноважень, чому наші з вами гроші випарують на наших очах, а навіть не закатають в асфальт?
А ситуація дуже проста - не ті люди, і не з тим інтересом. Нема інтересу, то й справа не робиться. Спробую викласти альтернативну думку щодо базового інтересу кожного із головних дійових осіб:
2. Азаров: зміцнення Партії Влади, адже крісло під ним хитається вже давно, ось і чергова порція критики навіть із власного табору, тому його інтерес аж ніяк не "дорожній", не "управлінсько-урядовий", а суто партійний. Передача в регіони управління місцевими дорогами, приватизація майна Укравтодору на місцях, тендери на дорожні роботи - хороший шмат мотивації для місцевої корумпованої номенклатури бути лояльними тій боярській руці, яка годує їх тими об'їдками зі свого столу.
3. Є. Прусенко: поряд із М. Мездріним він і є одним із тих
бояр Демішкана, інтерес якого - втримати підконтрольних підрядників в числі тих, що перерозподілятимуть Дорожній Фонд (а не виграють на конкурсах) протягом максимально довгого періоду часу;
4. О. Вілкул: -
амбіції, і дорожня реформа як засіб їх реалізації.
У підсумку в кращому випадку 1-3 не на користь ДОРІГ, навіть при виділення космічних 214 млрд грн (про них, до речі, в наступній статті), адже мавпа з гранатою все одно залишиться мавпою.
Щиро,
від О. Бойкула до О. Вілкула,
а також М. Мездріна, Є. Прусенка, В. Козака, М. Азарова, В. Демішкана, В. Януковича.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.