Це мій перший допис в шанованому виданні. Сподіваюсь, тут я ніколи не зіштовхнусь з редагуванням редакцією власних текстів. Присвячую його питанню сприяння кредитування реального сектору.
Поточний стан національної економіки
1. Глобальна економічна криза розвивається за своєю траєкторією. Необхідно виходити з того,
що вона затухатиме і розгоратиметься, але нікуди не подінеться найближчими
роками. Бюджетна і боргова криза в основних розвинених країнах і далі
поглиблюватиметься. В цілому світова економіка продовжуватиме стагнувати. У
зв'язку з цим розраховувати, що зовнішній попит зможе служити стабільним
драйвером зростання національної економіки, не варто. Певне зростання цін на
металургійну і хімічну продукцію чергуватимуться їх зниженням. Ціни на зернові
на міжнародних ринках визначатимуться кліматичними чинниками, але в цілому
світове виробництво цілком справляється
із зростанням споживання. Більше того, упродовж багатьох років перехідні складські
запаси залишаються завищеними, тому слід виходити з того, що ніякого істотного
зростання цін на зернові відбуватися не буде. Хоча при цьому, спекулятивні ігри
основних утримувачів ф'ючерсних
контрактів, матимуть місце.
2. Виходячи з вищесказаного, основний акцент
треба зробити на збільшення внутрішнього попиту, зниження енерговитрат,
підвищення ефективності національної економіки. При цьому важливо правильно
визначити місце і роль малого та середнього капіталу, а також місце та роль
великого капіталу.
3. Роль малого і
середнього капіталу визначається їх здатністю формувати доходи для значної
частини населення. При цьому, треба заздалегідь виходити з того, що суттєвого
зростання прямих доходів до держбюджету вони приносити не будуть. В той же час,
ця частина національного бізнесу може формувати суттєве зростання доходів громадян, що направляють їх
на споживання товарів довгострокового використання. В цьому випадку надходження
до держбюджету можуть забезпечуватися за рахунок збільшення надходжень до бюджету від ПДВ і акцизів.
4. Великий капітал
є головним платником податку на прибуток і ПДВ. Хоча, в той же час для нього
характерне податкове планування, спрямоване на зниження сум сплати податків.
При цьому тільки він може вирішувати завдання стратегічного розвитку економіки,
реалізацію проектів з великою капіталоємністю, передусім у сфері енергетики та
машинобудування.
5. Бюджет може
виступати важливим чинником, що визначає напрям розвитку економіки. В той же
час ефективність використання бюджету, з
точки зору коротко- і середньострокового розвитку економіки, багато в чому
залежить від рівня конкурентності та прозорості використання коштів, а також напрямів їх використання.
6. Не менш важливою
для стимулювання розвитку економіки є грошово-кредитна політика в тій частині,
в якій вона залежить від Нацбанку. Світовий досвід показує, що саме центробанки
є головним гравцем, що визначають розвиток національних економік. Тому українським
урядовцям варто відмовитися від сталих стереотипів і йти на істотне зниження
ставки рефінансування, забезпечивши при цьому ще дешевше цільове рефінансування
НБУ.
7. Виходячи з
вищевикладеного, можна сформулювати взаємодоповнюючі напрями грошово-кредитної
і бюджетної політики, що дозволяють
прискорити зростання економічного розвитку країни.
Головним напрямом
грошово-кредитного стимулювання в наступні 5-7 років повинні стати заходи по
енергозбереженню. Для цих цілей має бути реалізована політика максимально
низьких процентних ставок за цільовими довгостроковими кредитами. Передусім, це
повинно відноситися до кредитування житлово-комунальної сфери. Треба дати
доступ об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків(ОСББ) і
житлово-будівельним кооперативам(ЖБК) до довгострокових (як мінімум, на 10-15
років) кредитів, з процентною ставкою не
вище за 3% річних (включаючи всі комісії за видачу і обслуговування кредитів).
Ці кредити, в першу чергу, мають спрямовуватися на проведення заходів по установці приборів
обліку тепла, заміні внутрішньобудинкових комунікацій, загальної
термомодернизації будівель.
Кредиторами могли би
виступати банки, що передусім ведуть розрахунково-касове обслуговування ОСББ і
ЖБК. Джерелом для подібних довгострокових
дешевих кредитів міг би стати спеціальний Фонд капремонту житлових будинків. Управляти цим
Фондом могло б, як Міністерство регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ(Мінрегіон),
так і створюваний державний Банк розвитку. Поповнюватися Фонд повинен за
рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, за рахунок рефінансування
Нацбанку, а також коштів, що поступають від повернення кредитів. Позитив такої
системи фінансування заходів з енергозбереження в ЖКГ полягає в найбільш
ефективному використанні коштів. Члени ОСББ і ЖБК усвідомлюватимуть, що
повертати ці кредити доведеться їм самим. Тому куди жорсткіше вестимуть
контроль за витратами на заходи з енергозбереження. Повернення кредиту здійснюватиметься за
рахунок щомісячних ануітетных платежів. Ці платежі можуть проходити окремим
рядком в платіжках за комунальні послуги. Враховуючи, що за
даними Мінрегіона, термомодернизації підлягають більше 100 тис багатоквартирних
будинків, загальна потреба у фінансуванні цих заходів перевищує 150-200 млрд грн. Очевидно, що такі кошти
не можуть бути освоєні за один-два роки. На це необхідно 4-6 років. До того ж
треба враховувати, що знадобиться період в 2-3 роки, щоб ОСББ і ЖБК усвідомили,
що це є єдиним джерелом термомодернизації їх будинків. При цьому всяке пряме бюджетне
безповоротне фінансування таких робіт має бути припинене. Стимулом для ОСББ і ЖБК повинні, також, стати
тарифи на оплату тепла, які необхідно буде підвищувати до рівня окупності, якщо
не з 2014, то з 2015 року (після президентських виборів).
Важливо при запуску
кредитного механізму забезпечити прозоре, конкурентне середовище для компаній,
що виробляють подібні роботи, з самостійним вибором їх з боку ОСББ і ЖБК. При такому способі
фінансування заходів з енергозбереження у багатоквартирних будинках (на рівні
не менше 25-30 млрд грн в рік) можна забезпечити щорічні додаткові надходження
ПДВ до держбюджету в розмірі не менше
5-6 млрд грн.
При цьому
скорочення витрат на енергоносії забезпечується з першого року реалізації заходів
термомодернизації житла.
Щорічне цільове
рефінансування Нацбанку у розмірі 25-30 млрд в нинішніх умовах (стагнації і
дефляції національної економіки) не зможе викликати істотного прискорення
інфляції.
При правильних,
коректно встановлених обмеженнях, також, не буде істотного зростання імпорту,
оскільки на сьогодні в Україні виготовляються усі комплектуючі та матеріали, необхідні для термомодернизації будівель.
За рахунок такого ж
кредитного механізму можна забезпечити фінансування заходів по масовій заміні мереж
тепло- і водопостачання. При цьому необхідно,
щоби це здійснювалося тільки після передачі в концесію мереж тепло- і
водопостачання. Тобто, після появи
реально зацікавленого власника мереж не у виведенні кредитних коштів в офшори,
а в максимально ефективному їх використанні.
Дешеве
довгострокове кредитування за рахунок цільового рефінансування Нацбанку,
наприклад, Банку розвитку, слід також застосовувати в проведенні заходів по
енергозбереженню в аграрному секторі.
Слід зазначити, що
значне надходження в економіку дешевих кредитних коштів НБУ, також, позитивно
впливатиме на загальне зниження процентних ставок за кредитами і депозитами, що
стимулює кредитування, та позитивно
позначиться на зростанні надходжень податку на прибуток до держбюджету, як від
банків, так і від підприємств – позичальників кредитів.
8. Для стимулювання кредитування малого бізнесу
важливим інструментом міг би стати механізм гарантій. Гарантійний фонд міг би
бути створений за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Управляти
таким фондом міг би державний Банк розвитку.
Моделі функціонування гарантійної системи для малого і середнього
бізнесу були описані консультантами українського уряду ще в 2003-2004 роках.
При цьому важливо
забезпечити підтримку розвитку малого
бізнесу за рахунок вимоги про те, що від 5 до 10% бюджетних коштів
витрачатимуться на придбання у них на конкурсній основі товарів і послуг
власного виробництва. Така практика існує в багатьох країнах ЄС.
9. В
той же час, розглядаючи інструменти грошово-кредитної політики, уряду було б
доцільно відмовитися від гарантій по кредитах, що виділяються під спільні цілі
розвитку великого бізнесу, як неефективного та такого, що істотно підвищує
загальний розмір держборгу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.