Міський голова Калуша «накладає лапу» на землі і гроші району

11 вересня цього року Калуська міська рада прийняла рішення, яким виставила сільським і селищній радам району ультиматум

11 вересня цього року Калуська міська рада прийняла рішення, яким виставила сільським і селищній радам району ультиматум: для продовження програми безкоштовного медикаментозного забезпечення потрібно підписати меморандум про співпрацю між Калуською міською радою і конкретною сільською чи селищною радою.

​Міська рада запропонувала і сам проект меморандуму, підтримуючи який сільські ради підтримують і територіальну-адміністративну реформу. Калуська міська рада одноосібно, не питаючи згоди громад Калуського району, вже подала до комітету Верховної Ради законопроект про об’єднання міста і сіл району. А тому підписані сільськими головами меморандуми будуть використані Ігорем Насаликом і подані до парламенту як доказ підтримки та бажання громад Калущини створити спільну з містом територіальну громаду. Меморандум про співпрацю потрібен задля реалізації реформи у тому варіанті як її бачить і вже напрацювала міська рада і яка передбачає входження всіх населених пунктів району до нової адміністративно-територіальної одиниці зі статусом міста обласного значення.
Дії міської ради і міського голови – прямий шантаж. Безкоштовна медицина є інструментом тиску на сільські ради, заради реалізації свого проекту об’єднання міста і району міська влада не гребує будь-якими методами. Тепер зрозуміло, що єдиною мотивацією започаткування програми безкоштовної медицини для жителів Калущини було бажання отримати інструмент впливу на громади району та можливість для шантажу. Ігор Насалик і контрольована ним міська рада, більшість у якій має Українська партія, витрачали мільйони гривень із міського бюджету на жителів Калуського району не з міркувань людяності і бажання допомогти ближньому, а з прицілом на реформу, а саме безкоштовна медицина була наживкою на гачку, яким міська влада намагається затягнути до себе села району, з метою захопити під свій контроль сільські землі та фінансові потоки.
Заручниками цієї ситуації стали сільські голови. Тож чи потрібна жителям сіл реформа? У тому варіанті, який нав’язує міська рада, це означатиме втрату всіх пільг і переваг, які мають жителі сіл. Сьогодні для них діють менші тарифи на електроенергію, люди в селі можуть безкоштовно приватизувати 25 соток землі, а в місті – лише 10, після реформи вони не зможуть отримати землю, щоб побудувати житло дітям у своєму селі, діти втратять можливість вступити на навчання у ВУЗ за окремим конкурсом, а молоді спеціалісти, які прийдуть працювати у село зі статусом міста – право на грошову допомогу від держави, буде втрачено і можливість скористатися державною програмою підтримки будівництва житла тощо. Жителі сіл втратять право бути господарями своїх земель, право розпоряджатися ними. Після об’єднання з містом вони більше не зможуть впливати на всі процеси, що відбуватимуться на їхній території, починаючи від розподілу землі і закінчуючи будівництвом промислових об’єктів. Адже сьогодні вони самі вирішують, кому виділити землю, громада села через обрані нею сільські ради визначає, хто будуватиметься на їхніх землях чи кого похоронити на сільському цвинтарі. Після об’єднання з містом селяни назавжди втратять пасовища і вільні землі, які є найбільш ласим шматком і найбажанішим трофеєм міського голови. Сільські ради не потрібні, районна рада не потрібна, керувати усім буде міський голова разом із послушною і покірною йому більшістю міської ради. Таку плату за безкоштовну медицину планує «стягнути» з жителів Калуського району міська влада.
Дивним як на мене є і саме визначення «безкоштовна медицина», адже принцип безкоштовної медицини закладений у Конституції України. Те, що у держави не вистачає грошей на повноцінне лікування громадян – це факт. І те, що нині місто з власних доходів, левова частка яких плата за землю та орендна плата за землю (в тому числі і за землі під промисловими об’єктами, які свого часу без згоди громад були відібрані у сіл району при активному сприянні тоді народного депутата Ігоря Насалика) має можливість дофінансувати придбання медикаментів, викликало б тільки подяку і повагу. Якби за всім цим не стояли приватні інтереси міського голови та цинічне використання теми безкоштовно медицини для шантажу громад району.
Слід відмітити, що в рамках спільної медицини Калуша і Калуського району, районна рада всі кошти на утримання медицини, у тому числі і на медикаменти, передала міській раді. Якби нині район був розпорядником коштів і самостійно утримував районну структуру медичних закладів (лікарня по вул. Каракая, амбулаторії і ФАПи), бюджетних призначень йому б з лихвою вистачило не тільки на зарплати медикам, енергоносії, але й на відносно добротне забезпечення ліками. Чому сесія районної ради так легко віддала свої гроші на утримання медицини в руки міського голови? Для мене це не таємниця, адже більшість районної ради сформована Українською партією, яка, судячи з останніх подій, повністю підконтрольна міському голові.
Будь-яка дискримінація жителів сіл у лікувальних закладах Калуша і району є неприпустимою. Але вже сьогодні керівники міста прямо інструктують медиків – жителям міста – ліки, сільським – платні рецепти і в аптеку, жителю міста картопельку і котлетку, жителю села – досить тільки картопельки. Причина у тому, що районна рада спочатку посміла не погодитися з роллю молодшого брата і стала на захист сільських голів, яких міська влада почала шантажувати меморандумом. Проте вже цього тижня під тиском міського голови більшість депутатів районної ради «передумала» і слухняно виконала всі вимоги міста. Сесія районної ради, яку скликали на замовлення міського голови, продемонструвала всю жалюгідність більшості депутатського корпусу і, насамперед, керівництва районної ради. Сільські голови звернулися до районної ради за захистом, а районна рада умила руки і віддала села на поталу місту. Слухняними виконавцями волі Ігоря Насалика  стали не лише більшість депутатів Української партії, але й «Наша Україна», і навіть «Свобода», депутати якої голосували спільно з Партією регіонів. Єдині, хто не капітулював перед Насаликом і став на захист сільських голів – фракція «Батьківщина» і кілька депутатів інших фракцій, які достеменно розуміють, що їм, як представникам сільських громад, у майбутньому потрібно буде звітувати перед людьми, а не перед міським головою. Не розуміючи ситуації, не встояли перед шантажем  і деякі сільські голови, які вже підписали меморандум. Що вони говоритимуть громаді коли через рік-два депутатський корпус міста разом із Насаликом продадуть їхні пасовища? Невідомо. У будь-якому разі треба буде нести відповідальність за всі наслідки реформи від Насалика для села: починаючи від втрати пільг його жителів і закінчуючи втратою землі та можливості мати свою владу і впливати на неї.
Зважаючи на те, що в скорому часі стаціонарна медична допомога відійде під патронат області, можливість впливати на район, шантажуючи медициною, зникне. Саме тому проштовхування реформи так торпедується. Але чи пробачить громада здачу інтересів села в обмін на медичну програму, яка не виключено припиниться за рік-два?
Дивним є й той факт, що очільники району, зокрема голова райради Василь Дзундза, який ще вчора стояв на захисті інтересів села, сьогодні став інструментом у руках Насалика для загарбання району. На цьому тлі чомусь уже не дивувало те, як у сесійній злі міський голова викликав до себе для короткої розмови заступників голови райради Сергія Твардовського і Михайла Срібняка. Які саме аргументи використав міський голова для залякування цих людей, мені невідомо, але після цього всі вони піднімали руки й опускали очі. Сам Насалик вів себе цинічно, по-хамськи, виставляючи на показ зневагу і до райради, і до сільських голів, і до усього району в цілому. Дійшло до того, що міський голова дозволяв собі курити просто у сесійній залі, а після того як «продавив» потрібне йому рішення, не дочекавшись закінчення звучання гімну України, пішов геть. Кульмінацією приниження райради став виступ лідера фракції «Наша Україна» Василя Прокопіва – людини, яка понад десятиліття очолювала районну раду і причетна як до втрати земель, так і до розвалу промисловості, який заявив, що районна рада «має вибачитися перед Ігорем Насаликом» за те, що спробувала захистити сільських голів.  
Загалом події останніх тижнів продемонстрували: місцевого самоврядування на рівні району як такого не існує, є група осіб, які становлять більшість у районній раді і які повністю підконтрольні міському голові. Але останнє слово – за громадою.