Легендарні міста-держави Північного Причорномор’я.

   Греки з'явилися на північних берегах Чорного моря у VII столітті до н. е., заснувавши такі історично-відомі античні міста як: Борисфен, Херсонес Таврійський, Ольвію, Керкінітиду, Калос-Лімен, Тіру, Феодосію та Пантікапей. Як органічна частина античної цивілізації, вони утворились і розвивалися у тісній взаємодії з місцевим причорноморським населенням. Останнє впродовж цілого тисячоліття відчувало на собі вплив високої античної культури, що знайшла свій вияв у прискоренні їх соціально-економічного та культурного розвитку.

     У процесі античної колонізації на території Північного Причорномор’я утворилися чотири основних осередки. Перший охопив побережжя Дніпро-Бузького та Березанського лиманів. Саме там, неподалік від місця впадання Бузького лиману в Дніпровський, вихідці з Мілета заклали Ольвію – згодом одне з трьох найбільших давньогрецьких міст-держав. Її зручне географічне розташування сприяло налагодженню тісних торговельних зв’язків із землеробами лісостепу та кочівниками степу. Що до другого центру античної цивілізації Півдня України, то він склався в районі Дністровського лиману, де були засновані міста Тіра і Ніконій. Третій центр розташувався на території Південно-Західного Криму, де панував Херсонес Таврійський, а четвертий осередок виник в області Керченського та Таманського півостровів, де були засновані такі відомі міста-держави як Пантікапей, Феодосія, Фанагорія.

   Не дивно, що міста будувалися на грецький манер, тобто дотримуючись основних традицій античності. Місто ділилось на квартали з одного - чотирьох будинків. Крім житлових і господарських споруд в містах були театри, гімназії, храми, святилища, адміністративні споруди. Будувались вони з застосуванням ордерних стилів. Найбільш розповсюдженими були: дорійський, іонійський та корінфський.

   Окрім архітектури та культури життя, міста-держави Північного Причорномор’я успадкували також характерні традиції та спосіб ведення господарства грецької цивілізації. Наприклад, важливе місце в економічному житті Ольвії, Херсонесу та інших міст займали землеробство і скотарство. Ольвія мала свою сільськогосподарську територію - хору, на якій її мешканці могли вирощувати хліб і городину, пасти худобу. Хліборобством і скотарством займалися також мешканці поселень, що оточували Ольвію. У прибережних районах було дуже розвинуте рибальство. Херсонес з самого початку розвивався як центр сільськогосподарського виробництва. Мешканці міста володіли значним сільськогосподарським районом. Західне узбережжя Криму, що херсонесці називали "рівниною", було житницею Херсонесу, яка поставляла місту зерно. Територія на крайньому південному заході Криму, що називається тепер Гераклійським півостровом, була поділена на велику кількість наділів-клерів розміром 25-30 гектарів. Клер являв собою земельну ділянку з укріпленою садибою, що складалася звичайно з будинку, різних господарських будівель, цистерни для води. До складу клерів входили також сади, пасовиська і поля.

   Крім того в містах розвивалися металургійне, каменярське, деревообробне, гончарне, ювелірне, кісткорізне та інші ремесла, а також рибальський промисел і виноробство. В міста Греції, Малої Азії, Єгипту з цих міст вивозили хліб, рибу, хутра, продукти тваринництва тощо. Економічною основою античних міст-держав Північного Причорномор'я були сільське господарство, різні ремесла і промисли. Важливу роль відігравала торгівля з населенням причорноморських степів і з центрами Середземномор'я. Ремісничі квартали та найбідніші житла містилися здебільшого на околицях міст.

    Греція також передала Північному Причорномор’ю певні знання з історії, географії, філософії. Набув поширення живопис, розвивалося мистецтво мозаїки, вазопис, скульптура, коропластика — виробництво теракотових статуеток (теракоти зображають персонажів античної міфології, птахів, тварин). Було також розвинені різьба по дереву та кістці.

    Не можна оминути особливості релігійного стану в містах-колоніях під впливом грецьких переселенців. Релігія була політеїстичною. Виділяють два етапи у розвитку релігії причорноморських міст. Перший (VI–I ст до н. е.) характеризується існуванням давньогрецького пантеону божеств, другий (I–IV ст. н. е.) — появою в релігії полісів культів негрецького походження, запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії — християнства. У кінці ІІІ ст. н. е. на Боспорі з'явилися перші ознаки християнства, а протягом перших десятиліть IV ст. н. е. тут сформувалася християнська громада на чолі з єпископом.

    Отже, тисячолітня історія античної цивілізації у Північному Причорномор'ї мала надзвичайно серйозні наслідки. По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії.