«Велика Угорщина» - більмо на очах у ЄС?

Політики і урядовці Угорщини - члена ЄС, вважають себе «панами» на Закарпатті, а їх діяльність вже давно перестала бути «дитячою забавкою».

         Невпинно наближається час проведення, без натяжки можна сказати, історичного для України Вільнюського саміту ЄС, під час якого вирішуватиметься доля нашої держави. Зрозуміле прагнення багатостраждального народу України приєднатися до Об’єднаної Європи, яка вважається взірцем демократії; толерантності; суспільства, орієнтованого на задоволення прав і свобод кожного громадянина, а також політико-державного союзу рівних за правами і обов’язками суб’єктів, який утворено на засадах добровільності і невтручання у внутрішні справи одне одного.

         Але, аналізуючи діяльність таких членів Євросоюзу як Угорщина, вимушено доходиш до висновку, що дійсність далека від декларацій. Як каже народна мудрість: «В семье не без урода». Схоже на те, що ЄС явно поспішив з прийняттям цієї країни до свого складу. Адже політичне керівництво вказаної країни в обличчі таких партій як «Фідес» та «Йоббік» чомусь прийшло до думки, що вони мають право відкрито втручатися у внутрішні справи іншої держави, тобто України. І це не кажучи вже про те, що серед їх лідерів домінує ідея-фікс про відновлення так званої «Великої Угорщини» у межах кордонів майже всієї Європи.

         Постає питання, яким чином би зреагував (виключно для прикладу, не дай боже, щоб хтось сприйняв це за чисту монету) уряд Франції, якби в якихось муніципальних органах влади вказаної країни якийсь мер встановив поряд з державним прапором Французької Республіки прапор Німеччини, тому що цей мер німець за походженням. Або, будь-яка політична партія Франції намагалася б створити свої осередки на території Німеччини в місцях компактного проживання її громадян французів за походженням, якби такі територіальні утворення мали місце. Питання риторичне, бо реакція була б скорою та жорсткою.

Водночас, політики і урядовці Угорщини - члена ЄС, вважають себе «панами» на Закарпатті, а їх діяльність вже давно перестала бути «дитячою забавкою». Угорські прапори в місцевих районних та селищних радах, вивіски та таблички з назвами установ і громадських закладів угорською мовою без дублювання державною це ще «квіточки».  

Мова йдеться про пряме і свідоме порушення урядовцями Угорщини законодавства України. Зокрема, як інакше назвати надання громадянства вказаної країни етнічним угорцям Закарпаття, якщо в нашій державі подвійне громадянство заборонене. Ті, хто його отримали, навіть не замислюються, яку «свиню» їм підсунув угорський уряд, тому що в решті-решт Україна зреагує на це і дуже жорстко зреагує.

Справа вже дійшла до того, що лідери угорських політичних партій «Фідес» і «Йоббік» мають намір (ЛИШЕ ЗАМИСЛІТЬСЯ!!!) провести на території нашої держави України вибори до парламенту Угорщини. «Фідес» вже делегував повноваження на проведення агітації лідерам «КМКС - Партії угорців України», яку очолює М.Ковач, при цьому, вказане відбулося за участі консулів Угорщини. Такі ж самі повноваження були дані й Закарпатській реформаторській церкві (до речі, яке відношення релігійні діячі мають до політики?). На черзі плани проведення на Закарпатті партактивів «Фідес» та «Йоббік». Не вмовкають вимоги з боку урядових кіл Угорщини щодо створення на території Закарпаття чи то угорського автономного округу, чи то окремої угорської виборчої дільниці чи то одного й другого разом узятих.

А що далі? Виходячи з логіки подій - вимоги щодо анексії території? І це не жарт, а як інакше назвати такі дії члена Євросоюзу Угорщини, як не зухвалим втручанням у внутрішні справи нашої держави та посяганням на її територіальну цілісність?

З точки зору пересічного громадянина дивним є те, що провідні країни Євросоюзу на ці «вибрики» Угорщини, яка порушує норми та принципи заснування Об’єднаної Європи, ніяким чином не реагують і ніхто не ставить питання про можливість її подальшого перебування у ЄС. Тому, мабуть, уряду України потрібно добряче замислитися, а чи дійсно ЄС прийме нас як рівного серед рівних, або знову опинимося на правах «бідного родича» чи «недолугого молодшого брата». Ми це вже проходили.