Влада належить ... трудящимся. Держпідприємство Чайка

Влада належить ... трудящимся. Держпідприємство Чайка

Державне підприємство Чайка - це як раз і є та прірва, через яку мов у дірку витікає майно, надбаване трудом громадян, тобто народне майно, тобто державне. Керівництво таких от підприємств, яких тисячі у народній структурі - люди не жадібні і завжди раді поділитися із людьми їм потрібними.

А такими потрібними людьми, виявляється, і є працівники різноманітних служб охорон, що «охороняють», а, точніше, підпорядковують собі абсолютно усі об’єкти народної власності.

Керівники разом з охоронцями держпідприємств, миючи рука руку, створюють обставини по перетворенню народної державної власності у власність приватну.

На безмірні склади Державного підприємства Чайка, яке є базою Верховної Ради офіційно закріпленою на Мінсільгосппродом, поступає безліч матеріальних цінностей як продуктового, так і промислового призначення. Та, на жаль, реальний напрямок «діяльності» цієї установи - недержавний, адже вона під прикриттям охорони передає наше державне надбання у користування стихійних вуличних ринків (бабушок, кіосків, лотків). Охорона дозволяє виносити з території бази м’ясо та ковбаси, увісляку молочну продукцію, овочі, фрукти, крупи та консервації, рибу, саджанці росин та насіння, і безліч-безліч-безліч іншого. І це ще тільки початок.

Адже згодом вуличні базарчики, організовані «охоронцями» держоб’єктів, обростають стороннім торговим людом, які, потрапивши під «юрисдикцію» охоронців, також починають сплачувати їм за захист від наїздів податківців , пожежників та громадян-скаржників. Ось таким чином невинно-незатійливі за призначенням охоронні структури на ділі виростають в утримувачів територій на зразок відомих усім бандитських криш, які творять на захоплених територіях свою владу і диктують свою політику.

Використовуючи адміністративну міць держави та вилізши за рамки закону, ці «діячі» не зупиняються на здобутому. Мине лише жменька часу, як, обжершись вкраденим майном, вони починають воліти до себе почитання та послушанія від мешканців будинків «своїх» околотків. Не заморочуючись про моральність та не витрачаючись на охайність довкілля, вони встановлюють на захоплених територіях свої правила, чинять суди та розборки, провокуючи безлад, розпалюючи невдоволення та війни серед населення.

У Солом’янському районі, на території якого розкинулися склади «Чайки», на першому поверсі майже кожного житлового будинку є квартира, з якої провадиться постачання препаратами наркозалежних . Цей «продукт» також є і в усіх районних аптеках , за винятком мало чи не однієї «Фалбі». З огляду на ситуацію про «утримувачів» територій, без вагань зрозуміло, з чиїх складів розповсюджується безжалісне обирання та одурманювання народу.