2012. Рік у фотографіях

2012. Рік у фотографіях

2012. Рік у фотографіях.

2012 рік був надзвичайним. По-перше, громадська журналістика в черговий раз переконала мене, що люди в першу чергу діляться на
щасливих і яким поталанило менш, і це розділяє людей більше, ніж їх політичні уподобання.

Для мене, в першу чергу, в 2012 році для мене відбулось три події, що змінили мене як особистість: я закінчив книгу,
яку опублікував лише в електронному варіанті,
якою ствердно відповів на питання "я можу?",
знайшов роботу,- і вповні побачив "життя без прикрас та ілюзій", і відчув красу Євро-2012: як просто людина,
що просто обожнює іноді подивитись футбол.

2012 був моїм великим кроком у громадській журналістиці - в контексті розуміння і переосмислення побаченого.
Власне тому, в своєму репортажі намагався зробити акцент не на гучних політичних або суспільних подіях,-а в цьому репортажі відображені
такі яскраві події як День Незалежності, Марш 1 січня: День Народження Степана Бандери, За Ex.ua!, Свято Покрови, Акції на Захист Мови, вибори,
1 та 9 Травня, День Соборності, Україна без Януковича- а на
місці людини, особистості в них.

Також звісно не оминув тематику Євро-2012, "блиску та злиднів" повсякденного життя та розваг
(київська барахолка, метро, ЮвелірЕкспо-2012,матч Динамо-Чорноморець, Виставка Однієї Картини).

Власне, оскільки цей репортаж - більше роздум і мозаїка - відмовився від точної хронології зйомки,
а також від опису кожного знімка.

Коли була змога і коли це не суперечило етиці громадського журналіста і людини,
не шкодило висвітленню динаміки події,
намагався документувати і себе: бо часто фотограф виступає таким собі "Швецем без чобіт". Це ще одна "червона стрічка"
фінального репортажу 2012.

З Новим Роком! З Новим Щастям!

Недзельницький Андрій,
громадський журналіст, письменник, інженер