Зроби світ кращим! Зустріч з Пітером Ярроу в київській школі №168

Зроби світ кращим! Зустріч з Пітером Ярроу в київській школі №168

Людина починається з добра. Людина створена з любові. Незаперечні істини. Чи не так? В цьому переконані педагоги, учні та батьки середньої школи №168 м. Києва. Це школа радості для учнів, школа творчості для педагогів, школа спокою для батьків.
Цей навчальний заклад – один з небагатьох в Україні, що не побоявся і не відмовився прийняти учнів з особливими потребами в житті та навчанні. З першого дня кожен педагог на чолі адміністрацією школи прийняли у свої небайдужі серця дітей з особливостями розвитку. Нині в школі навчається 82 дитини-інваліда пліч-о-пліч зі здоровими. Тому не випадково 12 грудня 2012 року о 12 годині відбулась грандіозна подія: творча зустріч з надзвичайною людиною, багатогранною особистістю : Пітером Ярроу. Він протягом багатьох років пропагує мир та взаєморозуміння в середніх школах, його проекти покликані боротися з агресією між дітьми. Один із членів відомої у світі фольк-групи «Пітер, Пол і Мері», учасник американського Руху за громадянські права, співорганізатор славнозвісного « Маршу за життя» у Вашингтоні, автор і виконавець пісень Пітер Ярроу завітав до столичної школи № 168.
Зустріч була присвячена проблемі захисту від морального знущання серед дітей, яке, на превеликий жаль, нині має місце серед школярів у всьому світі.
Усі учні та педагоги школи готувались до зустрічі з людиною-легендою, яка все своє свідоме життя віддала боротьбі проти війни у серцях людей , жорстокості та байдужості. Піснею « Не смійся з мене!» учні зустрічали її автора – Пітера Ярроу. ЇЇ він присвятив дітям, яких ображають.
Вражений гарним співом і теплотою прийому, він аплодував стоячи і щиро посміхався, по-дитячому оглядав усіх присутніх , а потім піднявся на сцену. Пітер Ярроу створив атмосферу невимушеного спілкування , обміну думок і бажань. Він виконував свої пісні, які розповідають про те, що «весь світ – це одна сім’я», що усі ми різні, але кожен з нас вартий уваги , любові і доброзичливого ставлення до себе, а неповага, насмішки і знущання болять усе життя, та найстрашніше – можуть негативно вплинути на наше майбуття.
Надзвичайно цінним було те, що Пітер запросив до себе на сцену учнів. Вони разом розучували рядки пісень і співали українською та англійською мовами.
Пітер звертався до публіки із різними запитаннями, які стосувались їх внутрішнього світу, їхніх почуттів та прагнень. Він невимушено спонукав до відвертих зізнань та слів, підтримував кожного, хто наважився сміливо проявити свої почуття, для кожного знаходив втішне і лагідне слово, по-дружньому клав руку на плече і вселяв впевненість.
« Який вогник ти можеш запалити для людей?», « Чим ти можеш поділитися з людьми? », « Що найголовніше для тебе в житті?», « Чого найбільше ти хочеш?» - лунали до глядачів запитання. Кожен шукав відповіді сам у собі і для себе.
Усі присутні з дитячою безпосередністю проявляли свої емоції і не приховували почуттів. Дехто з вчителів зронив відверті сльози, можливо, пригадуючи минуле і усвідомлюючи теперішнє. А одна учениця зізналась, що хоче, аби люди побачили і зрозуміли, якою є насправді її душа, а не судили про те, як вона виглядає. Її рясні сльози Пітер назвав мужністю, адже ми, зазвичай, приховуємо наші емоції, слабкості, бажання і часто одягаємо маску, щоб оточуючі не побачили справжніх нас і не змогли завдати болю. Ми захищаємо себе щохвилини. А як же чудово бути самим собою! Це велике щастя! Чи не так!?
Учні мали змогу не тільки замислитись над простими, але вкрай важливими питаннями свого життя, а й ближче познайомитись з людиною великої і щедрої душі.
Спілкування проходило в доброзичливій атмосфері і тривало довго. Щось магічно добре і затишне було в кожному слові і погляді. Відчувався потужний потік позитивної енергії та непідробних емоцій. Діти були справжніми, а дорослі відчули себе дітьми. Години радості обов’язково дадуть хороший результат у майбутньому.
Кульмінацією зустрічі стало спільне виконання пісні-гімну « Не смійся з мене!» українською та англійською мовами одночасно. Це запалило у серцях дітей та дорослих надію на те, що цей світ ще можна врятувати вірою в добро і любов.
Наприкінці зустрічі Пітер Ярроу сказав, що в цій школі навчаються найкращі учні, а також нею керує найкращий директор.
Святе призначення людини – любити, незважаючи на умовності, ділитись світлом у темряві, не зламати надломлену гілку, підтримати слабкого.
Тож робімо цей світ кращим!