ФІФА на роздоріжжі: чи стане таємна угода Інфантіно початком його кінця?

УЄФА готує кримінальну скаргу у Швейцарії проти президента ФІФА. У центрі конфлікту — спроба передати найцінніші комерційні права світового футболу приватним інвесторам за $4,2 мільярда. У світовому футболі вибухнув скандал, який може мати наслідки далеко за межами одного невдалого комерційного проєкту.
Президент ФІФА Джанні Інфантіно опинився під ударом європейського футбольного істеблішменту. УЄФА готується подати кримінальну скаргу у Швейцарії щодо можливого «кримінального зловживання службовим становищем», а паралельно через американські суди намагається отримати документи про багатомільярдну угоду, яку Інфантіно намагався провести через ФІФА.
Йдеться про проєкт FIFA Forward Enterprise — структуру, через яку планувалося передати приватним інвесторам частку в комерційних правах ФІФА, включно з правами на чоловічий і жіночий чемпіонати світу та Клубний чемпіонат світу. Проєкт мав стати фінансовим проривом.
Натомість він перетворився на політичну бомбу, яка вибухнула просто під кріслом президента ФІФА. І тепер питання полягає вже не в тому, чи буде реалізована угода. Вона не буде. Питання в іншому: хто і навіщо намагався її провести — і що відбувалося за зачиненими дверима ФІФА?

$4,2 мільярда за те, що коштує значно дорожче?

Саме оцінка угоди стала одним із головних джерел обурення. Згідно із судовими документами, УЄФА намагається встановити, чи відповідала погоджена Інфантіно ціна у $4,2 мільярда реальній ринковій вартості комерційних прав ФІФА.
Європейська сторона стверджує: існували підстави вважати, що активи могли бути штучно недооцінені. Причому, як зазначається у документах, ціна не визначалася через відкритий конкурентний аукціон і не перевірялася незалежним оцінювачем.
А йдеться не про якийсь другорядний актив. Чемпіонат світу з футболу — один із найцінніших спортивних брендів планети:
— Телевізійні права.
— Спонсорські контракти.
— Цифрові платформи.
— Глобальна аудиторія.
— Реклама.
— Ексклюзивні комерційні можливості.
— Мільярди вболівальників.
І саме цей актив пропонувалося фактично поставити під довгостроковий вплив приватного капіталу.
Тому головне питання УЄФА звучить максимально просто: чому така величезна угода визначалася без повноцінної конкурентної процедури та незалежної оцінки?

Таємна схема, про яку знали далеко не всі

Ще серйозніше виглядають претензії до самого процесу підготовки угоди. УЄФА стверджує, що план понад рік розроблявся таємно невеликою групою людей. А 28 липня Інфантіно публічно оголосив про створення FIFA Forward Enterprise.
При цьому, за твердженням європейської конфедерації, президент ФІФА діяв без попередньої консультації з Радою ФІФА, УЄФА, іншими конфедераціями або 211 національними футбольними асоціаціями.
Тут виникає фундаментальна проблема. ФІФА — не приватна компанія Джанні Інфантіно. Це міжнародна футбольна організація, яка об'єднує 211 національних асоціацій. А її президент — не власник комерційних прав.
Він їхній розпорядник у межах повноважень, визначених статутом та органами управління. Саме тому спроба провести багатомільярдну операцію вузьким колом людей неминуче породжує питання про межі президентської влади.

Кілька годин на угоду в $4,2 мільярда

Ще більш скандально виглядає процедура внутрішнього погодження. За даними судових документів, лише за кілька днів до публічного оголошення угоди було поспіхом скликано засідання, на якому обмеженій кількості керівників та співробітників ФІФА представили безпрецедентний багатомільярдний план.
Деякі з них, як стверджується, до цього взагалі не чули про проєкт. На його погодження було відведено лише кілька годин. Це вже не питання футбольної тактики. Це питання корпоративного управління.
Якщо багатомільярдні активи міжнародної організації можуть передаватися приватним інвесторам без тривалого публічного обговорення, незалежної оцінки та повноцінного конкурентного відбору, то виникає запитання: а хто насправді контролює ФІФА?

Кушнер, JPMorgan і Маффей — хто стояв за угодою

Особливого значення набуває склад потенційної інвестиційної групи. Серед учасників називали Thrive Capital Management Джошуа Кушнера, JPMorgan та Грега Маффея.
Інфантіно, за твердженням УЄФА, особисто визначив Thrive Eternal — інвестиційну структуру з безстроковим капіталом, контрольовану Кушнером і пов'язану з Thrive Capital, — головним учасником групи інвесторів.
Грег Маффей, колишній президент і CEO Liberty Media, був залучений як головний комерційний радник Інфантіно. Усе це створює надзвичайно потужне переплетіння футболу, великих грошей, американського бізнесу та політичних зв'язків. І тут з'являється ще одна проблема. Конфлікт інтересів.

$30 мільйонів на рік для самого Інфантіно?

Найгостріша частина звинувачень стосується потенційної особистої вигоди президента ФІФА. У судових документах зазначається, що Інфантіно нібито розглядав можливість очолити нову комерційну структуру в ролі на кшталт комісара або голови із винагородою близько $30 мільйонів на рік. Це в рази більше за його нинішні доходи на посаді президента ФІФА.
Якщо ця схема справді передбачала таку перспективу, то виникає питання, яке неможливо обійти дипломатичними формулюваннями: чи міг президент ФІФА залишатися неупередженим, просуваючи проєкт, від якого потенційно міг отримати особисту фінансову вигоду?
Саме тому УЄФА говорить про неврегульований конфлікт інтересів. І саме тому ця історія перестає бути просто суперечкою про гроші. Вона стає питанням про довіру до президента найвпливовішої футбольної організації світу.

Європа сказала: досить

Реакція УЄФА стала безпрецедентною. 30 липня 2026 року всі 55 національних асоціацій, які входять до європейської конфедерації, одностайно виступили проти участі у турнірах ФІФА, включно з чемпіонатом світу, якщо план не буде повністю відкликаний.
Це був момент, коли корпоративна суперечка перетворилася на політичний бунт. Європейський футбол фактично сказав Інфантіно: ви не можете одноосібно розпоряджатися майбутнім світового футболу.
До позиції Європи окремо приєдналися КОНКАКАФ та Азійська конфедерація футболу. Проєкт почав розвалюватися. А разом із ним — і політична конструкція, на якій Інфантіно намагався його побудувати.

Відставка людини зсередини

Наступного дня після рішення УЄФА Карлос Кордейро — старший радник Інфантіно з питань глобальної стратегії та управління та колишній президент Федерації футболу США — подав у відставку. Причина була політично вибуховою. Він назвав запропоновану схему невигідною для асоціацій-членів ФІФА, футболу та довгострокового майбутнього гри.
Ще один удар завдали повідомлення про внутрішній хаос у самій ФІФА. Операційного директора організації згодом звільнили. Він заявив, що співробітників «ввели в оману».
А генерального секретаря ФІФА, як повідомляється, взагалі усунули від процесу підготовки пропозиції. Якщо це так, то перед нами вже не просто провальна комерційна ініціатива. Це криза управління.

Інфантіно відступив. Але скандал не закінчився

1 серпня Інфантіно визнав, що угода не буде реалізована. Формально це мало б поставити крапку. Але сталося протилежне. Скасування проєкту лише відкрило наступне питання: що тепер робити з тими, хто його розробляв?
Бо можна скасувати угоду. Не можна так само легко скасувати сумніви. Не можна одним рішенням повернути довіру. Не можна забути про потенційний конфлікт інтересів. Не можна стерти питання про оцінку активів.
І особливо не можна ігнорувати вимогу УЄФА розкрити документи. Саме тому європейський футбол пішов до американських судів.

Чому справа може вдарити по самому президентському кріслу

Судові процеси — лише один фронт. Інший відкривається всередині футбольної політики. Англія та інші європейські країни були близькими до бойкоту чемпіонату світу.
Бойкот вдалося відвести після гарантій ФІФА, що Інфантіно не намагатиметься відновити свій комерційний план. Але це зовсім не означає примирення. Навпаки.
Учасники кампанії продовжують шукати підтримку для того, щоб поставити питання про вотум недовіри президенту ФІФА або висунути кандидата, здатного кинути йому виклик на виборах у березні.
Отже, головний удар по Інфантіно може бути завданий не у швейцарському суді. А на футбольній арені.

Від Блаттера до Інфантіно: чи повторює ФІФА старі помилки?

Історія ФІФА вже знає, чим закінчується ситуація, коли навколо керівника організації накопичуються питання про гроші, непрозорість та конфлікт інтересів.
Десять років влади Інфантіно супроводжувалися скандалами та суперечками. Тепер до них додалася найнебезпечніша історія — спроба перебудувати саму комерційну модель ФІФА.
Інфантіно хотів показати, що здатний перетворити футбольну імперію на ще більш прибуткову глобальну машину. Але замість цього продемонстрував інше: навіть найпотужніша футбольна вертикаль має межу, за яку не дозволяють переступити її члени.

Трамп, Кушнери і футбол великої політики

Окремий пласт історії — політичні зв’язки Інфантіно у США. У документах згадується його активне зближення з Дональдом Трампом та стосунки з Джаредом Кушнером — зятем президента США та братом Джошуа Кушнера, чия структура фігурує серед потенційних інвесторів проєкту.
УЄФА також порушує питання щодо нібито сприятливого ставлення до гравців збірної США після тиску з боку Трампа. Інфантіно заперечує свою причетність до рішення щодо Фоларіна Балогуну. Але сам факт появи цих сюжетів у документах демонструє, наскільки далеко вийшла ця історія за межі звичайної футбольної адміністрації.
Футбол дедалі більше стає частиною глобальної політики, бізнесу та геополітичного впливу. І саме тому контроль над його мільярдними активами стає питанням не лише спорту.

Головний матч Інфантіно тепер відбувається не на полі

Схоже, найбільший матч у кар’єрі Джанні Інфантіно розпочався саме тоді, коли він був упевнений, що виграв. Його проєкт провалився. Європа об’єдналася проти нього.
Внутрішні чиновники ФІФА почали дистанціюватися від скандалу. Один із ключових радників пішов у відставку. Американські суди стали майданчиком для боротьби за документи.
У Швейцарії готується кримінальна скарга. А всередині футбольної спільноти вже обговорюють можливість вотуму недовіри та пошуку альтернативного кандидата.
Інфантіно поки що зберігає посаду. Але політична ціна його рішення стрімко зростає. Бо історія FIFA Forward Enterprise показала світовому футболу дещо значно важливіше за долю однієї невдалої угоди.
Вона показала, наскільки небезпечною стає концентрація влади, коли рішення на мільярди ухвалюються вузьким колом людей, а ті, хто має представляти інтереси сотень футбольних асоціацій, дізнаються про них уже після факту.
Тепер Інфантіно змушений захищати не просто комерційний план. Він змушений захищати власну репутацію, систему управління ФІФА і саме право залишатися її президентом.
І якщо УЄФА доведе боротьбу до кінця, то справа може завершитися вже не скасуванням однієї угоди. А питанням: чи залишиться Джанні Інфантіно президентом ФІФА після того, як футбольна Європа фактично оголосила йому війну?

А ще тут виникає принципове питання щодо президента США

Де, власне, закінчується президентська політика і починається приватний бізнес Трампа? Якщо дивитися на поведінку Дональда Трампа не через його політичну риторику, а через економічну логіку його дій, вимальовується дуже жорстка картина: президентство для нього дедалі більше виглядає як інструмент торгу — де політичний вплив можна конвертувати в гроші, активи, вигідні угоди та посилення власної бізнес-імперії.
Найпоказовіший приклад — власні криптобізнеси родини Трампа. За даними фінансових розкриттів, у 2025 році родина отримала понад $1 млрд доходу від криптовалютних проєктів, а загальний дохід Трампа та його сімейної бізнес-мережі оцінювався більш ніж у $2,2 млрд.

Війна — теж поле для торгу

У випадку України Трамп демонструє саме цю модель. Для нього війна Росії проти України — це не лише питання міжнародного права, безпеки Європи чи моральної відповідальності. Це ще й ринок можливостей для американських грошей, озброєнь, ресурсів і майбутніх угод. Тому його підхід часто звучить не як позиція союзника: «ми допоможемо Україні вистояти», а як позиція бізнесмена: «а що Америка отримає натомість?»
І саме тому українське питання у його політиці постійно перетинається з темами корисних копалин, оборонних контрактів, санкцій, тарифів і майбутнього відновлення України.
Це не означає, що кожне рішення Трампа автоматично спрямоване на особисте збагачення. Але система його поведінки створює саме таке враження: майже будь-яку геополітичну проблему він намагається перетворити на предмет угоди.

Гренландія — ще відвертіший приклад

Історія з Гренландією взагалі демонструє цю логіку у концентрованому вигляді. Трамп наполягав на американському контролі над островом, а коли європейські союзники виступили проти, погрожував їм митами.
У січні 2026 року йшлося про 10-відсоткові тарифи для Данії, Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів і Фінляндії з можливим підвищенням до 25%. Тобто навіть союзницькі відносини перетворюються на розмінну монету.

А мита — це вже ціла філософія

Для Трампа союзник — це не обов’язково партнер. Союзник — це той, хто повинен платити, купувати, поступатися або погоджуватися на американські умови. Саме тому його тарифна політика так боляче б’є по традиційній системі американських союзів. Навіть у вересні 2026 року торговельні суперечки з Канадою та іншими партнерами залишаються серйозним джерелом напруження.
І це дуже важливо в контексті фотографії Трампа з Інфантіно. На цьому знімку — двоє людей, які чудово розуміють мову грошей, впливу і великих угод. Один керує світовим футболом, інший — найпотужнішою державою світу. І навколо обох сьогодні виникають питання про те, де закінчується публічний інтерес і починається приватна вигода.
Саме це і є найгострішим питанням до Трампа: чи існує для нього взагалі межа між президентською владою та сімейним бізнесом? Бо якщо політика стає бізнес-моделлю, а союзники — клієнтами, війна — предметом торгу, а стратегічні території — об’єктом купівлі-продажу, тоді проблема вже значно більша за самого Дональда Трампа. Це проблема перетворення американської зовнішньої політики на глобальний бізнес із президентом у ролі головного переговорника за власними правилами.