20–21
січня 2026 року Всесвітній економічний форум у Давосі несподівано перетворився
з майданчика для дискусій на сцену геополітичного зламу. Виступ президента США
Дональда Трампа, який тривав близько 70 хвилин, став не просто скандальним
епізодом — він оголив глибоку кризу американського лідерства і змусив світ
уперше за десятиліття відкрито поставити під сумнів саму ідею американської
гегемонії.
Йшлося
не лише про зміст сказаного, а про сукупність сигналів, які світ прочитав
однозначно: Сполучені Штати більше не є стабільним, передбачуваним і морально
легітимним центром глобального порядку.
Коли
слова стають симптомами
Промова
Трампа шокувала навіть звиклу до ексцесів аудиторію. Плутанина між Гренландією
та Ісландією, образи на адресу європейських союзників, расистські зауваження
щодо африканських мігрантів у присутності африканських лідерів, риторика
«надмірної сили» — усе це створило враження не сили, а втрати контролю.
Уперше
за багато років лідер США виглядав не як гарант порядку, а як фактор ризику.
Саме ця зміна сприйняття стала ключовою.
Фраза,
що зафіксувала епоху
Реакція
залу була стриманою, але справжній удар по символічному статусу США завдала
заява Марка Карні — колишнього глави Банку Англії та Банку Канади. Його слова
про те, що «порядок під керівництвом США закінчився», а Китай виглядає більш передбачуваним
партнером, стали публічним вердиктом.
Це
був момент, коли те, що раніше обговорювалося пошепки в аналітичних звітах,
пролунало вголос. І світ не заперечив.
Європа
більше не чекає
Одразу
після Давоса стало зрозуміло: Європа почала діяти. Активація так званої
«торговельної базуки» — механізму автоматичних санкцій у відповідь на
американський протекціонізм — означає, що Брюссель більше не сприймає Вашингтон
як безумовного союзника.
Погрози
США запровадити 25-відсоткові мита отримали симетричну і навіть жорсткішу
відповідь. Європейський меседж був простим: залежність — це вибір, а не доля. І
цей вибір можна змінити.
Саме
в цьому контексті різко прискорилася угода ЄС–Меркосур, яка десятиліттями
буксувала. Латинська Америка перестає бути «заднім двором» США і стає
стратегічною альтернативою.
Технології
як нове поле суверенітету
Окремий
резонанс викликала заява Трампа на адресу Ізраїлю про «американську
технологію». Вона фактично підтвердила те, що багато країн підозрювали:
технологічна співпраця з США дедалі більше нагадує інструмент контролю.
Це
стало каталізатором для розмов про технологічний суверенітет у Європі та Азії.
Ідея єдиного цифрового світу остаточно поступається реальності «сплінтернету» —
фрагментованої глобальної мережі з регіональними центрами сили.
Порожні
погрози і тверді цифри
Риторика
«надмірної сили» прозвучала особливо порожньо на тлі американського боргу, що
перевищує 36 трильйонів доларів. Світ чудово розуміє: держава з таким
фінансовим тягарем не готова до великої війни без катастрофічних наслідків для
себе.
Це
знають у Пекіні. Це знають у Москві. І це почали враховувати глобальні ринки.
Капітал
голосує ногами
Після
Давоса інвестори зробили те, що роблять завжди в умовах нестабільності: втекли
від ризику. Але цього разу «тихою гаванню» дедалі рідше стає долар. Зростання
золота та інтерес до альтернативних активів свідчать про глибшу зміну — ерозію
фінансової довіри до США.
Капітал
не терпить ірраціональності. І Давос-2026 він прочитав як попередження.
Шанс
і небезпека нового світу
Для
країн Глобального Півдня нинішній момент — історичний. Вперше за десятиліття
вони можуть не підкорятися, а торгуватися. Фрагментація влади відкриває простір
для маневру, але водночас створює ризики.
Перехідний
період буде нестабільним, інфляційним і соціально болючим. Як застерігав
Антоніо Ґрамші, у моменти міжсистемної кризи «з’являються монстри». Найвищу
ціну, як завжди, заплатить не еліта, а звичайні люди.
Кінець
монополії на майбутнє
Давос-2026
не зруйнував США за 70 хвилин. Але він зафіксував незворотне: Америка втратила
монополію на визначення майбутнього. Світ більше не готовий довіряти свою долю
одному центру, одному кабінету, одному лідеру.
Іронія
історії полягає в тому, що саме Дональд Трамп — у своїй руйнівній,
конфронтаційній манері — може стати мимовільним каталізатором більш
багатополярного, хоч і хаотичного світу.
21
січня 2026 року цілком може увійти в історію як день, коли решта світу вперше
відкрито заявила: епоха американської гегемонії завершилася.