Множинне громадянство. Мета – відсіяти громадян РФ

Глава держави виступив із законодавчою ініціативою, яку виношував давно

Іще до повномасштабного вторгнення, у 2021 році, президент України Володимир Зеленський вносив до Верховної Ради кілька законопроєктів про множинне громадянство, проте їх не встигли розглянути до початку «великої» війни. Наприклад, законопроєкт № 6368 мав визначити ставлення держави до українців, які мають громадянство інших держав. Другий законопроєкт стосувався нацбезпеки — № 6369. У ньому йшлося про систему декларування наявності громадянства інших держав і про перевірки на достовірність даних у цій декларації.

Із цим був повʼязаний законопроєкт № 6372 — про адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання або взагалі неподання декларації про наявність іншого громадянства. За навмисні спроби приховати факт подвійного громадянства була передбачена кримінальна відповідальність. Також законопроєкт пропонував обмежити право на подвійне громадянство суддям (№ 6371) та митникам (№ 6370).

Зрештою, у січні 2024 року Зеленський зареєстрував законопроєкт № 10425 , який передбачає введення інституту множинного громадянства. Законопроєкт дозволяє мати українське громадянство всім етнічним українцям та їхнім нащадкам, окрім громадян РФ, а також іноземним добровольцям. І ось останнє дітище президента – законопроєкт № 11469 про «зміни до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України». Зараз його опрацьовують у профільному комітеті.

Що таке множинне громадянство?

Але почнемо з азів.

Множинне громадянство (мультипатризм) – це статус громадянства, за якого людина послідовно визнається громадянином двох чи більше країн за законами цих держав. Передбачається, що держави укладають між собою двосторонню угоду, в якій взаємно визнають статус людини із двома паспортами, її права та обов’язки.

У деяких країнах розрізняють громадянство людини, яке більше стосується участі у внутрішньому політичному житті країни, та національність, яка стосується міжнародного статусу особи. Хоча множинне громадянство дає певні преференції його набувачам, можливі колізії законодавства, наприклад, щодо виконання військового та інших обов'язків згідно з законами окремих країн.

У пояснювальній записці метою законопроєкту називають актуалізацію правового регулювання питань громадянства України, спрощення порядку набуття українського громадянства та вдосконалення регулювання правового статусу іноземців і людей без громадянства, які проходять чи проходили військову службу за контрактом у ЗСУ, Державній спеціальній службі транспорту, Нацгвардії (або є одним із подружжя чи дитиною такої людини).

Що передбачає законопроєкт: кому заборонено мати український паспорт…

Документ, який подав президент, серед іншого, переглядає і підстави для втрати громадянства України. Серед таких підстав – наявність російського паспорту, який був отриманий громадянином добровільно. А ще – військова служба у Росії, участь у бойових діях на стороні Росії або сприяння її агресії, злочин, скоєний проти основ національної безпеки України. Як бачимо, багато причин для втрати українського паспорту обертаються саме довкола Росії. І це правильно – в умовах розв’язаної цією країною війни ми мусимо подбати про свою безпеку.

Є, звісно, й інші підстави для втрати громадянства. Наприклад, якщо повнолітній громадянин України використовує свій паспорт іншої держави на території України. Або якщо людина набула громадянства, бо подала підроблені документи тощо.

Але головною новелою є та, про яку йшлося вище: українське громадянство не може бути надано людині, котра «перебуває у громадянстві держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або держави, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України».

Щоправда, тут може виникнути така колізія: як бути з російськими та білоруськими добровольцями, які воюють зараз на боці України? Час від часу у пресі виринають історії тих, хто роками (з 2014-го) бореться за право отримати українське громадянство, і поки безуспішно. Між тим повертатися на батьківщину їм не можна ніяк – там на них у кращому випадку чекає тюремне ув’язнення. Попри те, що такі випадки є нечисленними, законопроєкт Зеленського намагається зняти цю проблему.

…а кому – можна

Якщо у іноземців та осіб без громадянства, які служать за контрактом у ЗСУ, Нацгвардії, інших формуваннях, закінчився термін дії паспорту, вони як мінімум матимуть можливість отримати посвідку на тимчасове проживання. Преференції чекають і на тих, хто під час дії воєнного стану в Україні надають або надавали стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу допомогу підрозділам Сил оборони, перебуваючи на фронті.

Окрім іноземців, які допомагають Україні або воюють за неї, множинне громадянство зможуть всі етнічні українці та їхні нащадки з різних країн світу, окрім, як вже було сказано громадян Росії. Паспорт з тризубом за бажанням вручать усім тим, хто у різні хвилі еміграції залишив Україну і опинився у Європі, США, Канаді, країнах Азії, Латинської Америки.

В цьому контексті, до речі, законопроєкт використовує дещо розпливчасте з точки зору юриспруденції формулювання – «українці за походженням, які давно довели, що є українцями за духом».

Отримати множинне громадянство зможуть і діти. Це може бути одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав. Або ж набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів унаслідок усиновлення її іноземцями. Плюс, звичайно, офіційний шлюб відкриває автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства унаслідок одруження з іноземцем.

У пояснювальній записці резюмують, що ці зміни втілять європейські принципи функціонування інституту громадянства, сприятимуть покращенню умов для повернення громадян України додому, збереження ними громадянства України, а також — розширять можливості для іноземців.

Де поширена практика множинного громадянства

Мати подвійне громадянство дозволено у 130 країнах світу. Серед них — США, Канада і багато європейських країн: Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Латвія, Литва, Люксембург, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, Ватикан.

При цьому процедура отримання подвійного громадянства у кожній країні своя, також існують певні обмеження. У деяких країнах потрібно народитися в цій країні, знати мову, пожити у країні певний час або укласти шлюб з громадянином (громадянкою) цієї країни.

Угорщина та Кіпр надають своє громадянство як друге в обмін на інвестиційні вкладення. Велика Британія зобов'язує мешканців своїх колоній та заморських територій відмовлятись від попереднього громадянства. Громадянство Ірландії як друге можна отримати за походженням.

Німеччина дозволяє отримати своє громадянство та зберегти «рідне» лише громадянам країн ЄС та Швейцарії, а всі інші повинні відмовитись від попереднього громадянства. В Ізраїлі діє правило, за яким отримати громадянство держави може будь-хто з євреїв, незалежно від місця проживання. У Перу право на подвійне громадянство мають виключно громадяни Іспанії та країн Латинської Америки.

Натомість з європейських країн принципу єдиного громадянства дотримуються Норвегія, Монако, Словаччина, Чорногорія, Австрія, Естонія, Нідерланди, Сан-Марино, Ліхтенштейн. Крім того, подвійне громадянство не визнають, наприклад, Афганістан, Іран, ОАЕ, Китай, Узбекистан Казахстан, Грузія, Індія, Японія, Саудівська Аравія та Північна Корея.

Зібрати українців до купи або як мінімум не втратити з ним зв’язок

Перший плюс від запровадження множинного громадянства – це можливість для держави не втратити зв’язок із діаспорою і залучити додаткові інвестиції.

Крім того, множинне громадянство надає його власнику можливість вільніше пересуватися, займатися підприємницькою діяльністю, вести міжнародний бізнес. Воно відкриває нові перспективи для молоді у сфері освіти і пошуку роботи, голосувати і брати участь у політичному житті держави, що особливо важливо для частини трудових мігрантів.

Свого часу президент Зеленський мріяв про повернення на історичну батьківщину мільйонів українських мігрантів (а, точніше, їх нащадків), які залишали України ще наприкінці ХІХ століття. Написаний ним проєкт закону дає йому можливість бодай наблизитися до такої мети.

І це особливо актуально зараз, коли до давніших хвиль міграції додалися нові, викликані війною.

«Мільйони українців виїхали за кордон, рятуючись від війни. Ми всіляко заохочуватимемо їх повернення додому. Але також розуміємо, що багато хто з них залишиться за кордоном. У цих умовах необхідно зберегти їхній зв'язок із батьківщиною. Це про майбутнє України та українства. Тому одним із елементів державної політики, спрямованої на збереження і розвиток всесвітньої української спільноти, має стати множинне громадянство» – це вже слова не Зеленського, а голови МЗС Дмитра Кулеби, сказані ним у жовтні 2023 року.

Плюси, мінуси, підводне каміння

Та було б несправедливо не вказати і на недоліки множинного громадянства, які, зокрема, полягають у тому, що країна, де особа отримує другий паспорт, може зобов'язати проходити військову службу.

Крім того, у особи можуть з’явитися нові цивільні зобов'язання. Наприклад, щоб користуватися системою охорони здоров'я, ймовірно, доведеться сплачувати відрахування до фонду соціального страхування кожної з країн, та не забувати про податки обом батьківщинам. Така норма існує, зокрема, у США, де від громадян країни вимагають сплату податків за дохід, отриманий в будь-якій точці світу.

Також здобуття множинного громадянства може закрити доступ до політичної кар'єри. У деяких державах біпатриди не мають права обіймати державні посади. У 2021 році секретар РНБО Олексій Данілов наголошував, що українцям із подвійним або множинним громадянством не дозволять претендувати на керівні державні посади, мати доступ до державної таємниці, брати участь у виборах або бути членами політичних партій.

Водночас у деяких державах громадяни, навпаки, зобов'язані брати участь у політичному житті. Наприклад, у Туреччині та Єгипті за неявку на вибори загрожує штраф або кримінальне переслідування з можливістю ув'язнення.

Наразі виглядає на те, що отримання множинного громадянства, мабуть, більше йде на користь державі, аніж окремим громадянам, хоча тут все залежить від того, про яку саме другу країну йдеться.

Втім, говорити про ухвалення законопроєкту іще зарано, хоча наміри президента щодо нього є серйозними, а це означає, що його законодавча ініціатива має високий шанс бути підтриманою в парламенті.