Окремі аспекти про незнання спадкоємця про наявність заповіту

В даній статті з'ясовується, чи є незнання спадкоємця про наявність складеного на його користь заповіту поважною причиною пропуску строку, який встановлений для подання заяви про прийняття спадщини.

В судовому порядку окремі факти не можна визнати поважними причинами пропуску строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Чи поширюється вказане правило на необізнаність спадкоємця про наявність складеного на його користь заповіту?

Правовому регулюванню даного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, досліджуючи, чи є необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, поважною причиною пропуску строку, який встановлений для подання заяви про прийняття спадщини, треба в свою чергу дослідити такі джерела:

    1. чинне законодавство:

    - Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (далі – Конституція України),

    - Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦК України);

    2. судову практику:

    - постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 5 (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5),

    - Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року по справі № 484/3221/17 (далі – Постанова Верховного Суду від 12.09.2018 року по справі № 484/3221/17),

    - Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17 (далі - Постанова Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 565/1145/17),

    - Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року по справі № 133/1880/18 (далі – Постанова Верховного Суду від 04.03.2020 року по справі № 133/1880/18);

Юридичний склад спадкової маси включає в себе різні за своєю суттю блага. Зокрема всі учасники цивільних відносин можуть набути в приватну власність житлові будинки, дорогоцінні метали, транспортні засоби, ювелірні прикраси, цінні папери та інші речі, що знаходяться в цивільному обороті.

    Одначе потрібно пам’ятати про те, що чинним законодавством передбачено відповідну процедуру, дотримавшись якої, вищезгадані суб’єкти можуть стати повноправними володільцями таких благ. Зокрема згідно з правовою нормою, яка закріплена в ч. 2 ст. 42 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, що в свою чергу визначений законом.

Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування юридичних фактів, що можуть бути поважними причинами пропуску строку, встановленого в свою чергу для подання заяви про прийняття спадкової маси, конкретизується іншими законами і судовою практикою. Що це означає?

Чинне законодавство передбачає цілу низку різних за своїм змістом правил, чимало з яких стосується вчасного та справедливого розподілу спадкової маси між фізичними особами і/чи іншими учасниками цивільно-правових відносин. Скажімо згідно з правовою нормою, що вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який в свою чергу починається з часу відкриття спадщини.

Одначе не завжди вищенаведене правило підлягає неодмінному виконанню. Зокрема після закінчення строку, який встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, з тих чи інших причин спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини.

Такий факт не завжди є достатньою підставою для цілковитого позбавлення вищенаведеної особи юридичної можливості успадкувати транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери та інші речі, що не вилучені з цивільного обороту. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом, поданим спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    В чинному законодавстві немає жодного роз’яснення згаданого положення. Зокрема в правових нормах, що закріплені ЦК України, з незрозумілих причин вітчизняний законодавець не передбачив чіткого та недвозначного визначення юридичного терміну «поважні причини пропуску строку, який встановлений для прийняття спадщини», та вичерпного переліку таких причин.

Зазначена проблема вирішується завдяки аргументованій судовій практиці, яка склалася внаслідок об’єктивного й своєчасного розгляду спадкових спорів. Скажімо у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008р., вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

    Здійснюючи такі дії, вказаний орган державної влади повинен враховувати важливий юридичний факт. Зокрема згідно з правовою нормою, закріпленою в ч. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008р., відповідному суду потрібно виходити саме з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, а також істотними труднощами для спадкоємця на прийняття ним спадщини.

    Кожна зі сторін, взявши безпосередню участь в спадкових спорах, доводить свої майнові вимоги завдяки відповідним доказам. Таке правило поширюється і на спадкоємців, якими було пропущено строк, що в свою чергу встановлений для подання заяви прийняття спадщини. Скажімо інколи такі особи пробують обґрунтувати недотримання ними вимог, закріплені в ч. 3 ст. 1270 ЦК України, незнанням спадкоємця про наявність заповіту. Чи є згаданий юридичний факт поважною причиною пропущення строку, що встановлений вказаним законом для подання заяви про прийняття спадщини?

Судова практика надає чітку та недвозначну відповідь на дане запитання. Зокрема у відповідності до Постанови Верховного Суду від 12.09.2018 року по справі № 484/3221/17 передбачено, що:

«При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини».

Ідентичний за своїм змістом правовий висновок закріплюють інші рішення, ухвалені у встановленому порядку вищенаведеним органом державної влади. Скажімо одними з таких процесуальних документів є:

-   Постанова Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 565/1145/17,

-   Постанова Верховного Суду від 04.03.2020 року по справі № 133/1880/18.

Отже, необізнаність спадкоємця про наявність складеного на його користь заповіту є поважною причиною пропуску строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.