Юридичний зміст позову, що поданий в цивільному процесі

В даній статті з'ясовується юридичний зміст, що має позов, якого в свою чергу подав відповідний учасник правових відносин в цивільному процесі.

  Цивільний процес, будучи невід’ємним елементом вправного судочинства,  водночас видається неможливим без аргументованого та зрозумілого позову. В чому полягає юридична суть вищевказаного факту?
  Правовому регулювання даного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, в чому полягає юридична суть аргументованого позову, що було подано фізичною особою або іншими учасниками правових відносин в цивільному процесі, треба в свою чергу проаналізувати такі джерела:
        1.  чинне законодавство:
     - Конституцію України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Конституція України),
      - Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦПК України);
       2.  судову практику:
   - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 21.12.2020 року по справі № 478/719/17 (далі – Постанова Верховного Суду 21.12.2020 року по справі № 478/719/17),
   - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 08.09.2021 року по справі № 206/1853/18 (далі – Постанова Верховного Суду 08.09.2021 року по справі № 206/1853/18),
   - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16.11.2022 року по справі № 357/278/22 (далі – Постанова Верховного Суду 16.11.2022 року по справі № 357/278/22),
   - Постанову, яка прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 22.03.2023 року по справі № 603/761/19 (далі – Постанова Верховного Суду 22.03.2023 року по справі № 603/761/19).
   Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, водночас передбачає головні засади ефективного та осмисленого утвердження нашої Вітчизни, як незалежної держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка національним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищаються судом.
   Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами проблемного аспекту роз’ясняються іншими джерелами, під якими в свою чергу необхідно розуміти не тільки нормативно-правові акти, а й аргументовану судову практику. Як це розуміти?
   Чинне законодавство, регулюючи різні за своїм змістом правові відносини, заразом не є досконалим. Зокрема в нормах, які отримали належне закріплення в окремих нормативно-правових актах, відсутня ціла низка чітких визначень відповідних юридичних термінів. 
   Не оминуло вказане негативне явище й численні закони, які регламентують якісне правосуддя. Скажімо в правових нормах, що закріплені в ЦПК України, вітчизняний законодавець не передбачив чіткого та недвозначного визначення юридичного терміну «позов».
   Зазначена проблема вирішується завдяки аргументованій судовій практиці, яка склалася внаслідок якісного та вчасного вирішення цивільних спорів. Зокрема Постановою Верховного Суду від 21.12.2020 року по справі № 478/719/17 передбачено, що:
«Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову».
    Аналогічний за своєю суттю правовий висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади. Зокрема одними з таких процесуальних документів є:
      - Постанову Верховного Суду 08.09.2021 року по справі № 206/1853/18,
      - Постанову Верховного Суду 16.11.2022 року по справі № 357/278/22,
   - Постанову Верховного Суду 22.03.2023 року по справі № 603/761/19.